П’ЯТА СЕКЦІЯ
«СПРАВА ПАЛАНЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF PALANCHUK v. UKRAINE)
(заяви № 46948/19 та № 62388/19)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
24 червня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Паланчук проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 03 червня 2021 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан М.О. Сосєдко, юрист, який практикує у м. Дніпро.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості щодо заявника та інформація про заяви наведені у таблиці в додатку.
5.Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВООБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
6. Беручи до уваги схожість фактичних обставин у заявах, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
7. Заявник скаржився головним чином на неналежні умови його тримання під вартою після 02 березня 2019 року та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...»
8. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах протягом періоду, зазначеного в таблиці у додатку. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC],
заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia),
заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня
2012 року).
9. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine) (заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine) (заява № 14057/17, від 30 січня
2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою протягом періоду, зазначеного в таблиці у додатку, були неналежними.
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішеннях у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), (заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року), «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine) (заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), (заява
№ 28718/09, від 05 березня 2015 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), (заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року).ІНШІ СКАРГИ
14. Заявник у заяві № 46948/19 висунув також скарги за статтею 3 Конвенції щодо неналежних умов тримання його під вартою до 02 березня 2019 року.
15. Суд розглянув ці скарги та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, встановленим у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви № 46948/19 має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
16. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
17. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
18. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО Вирішує об’єднати заяви;Оголошує скарги щодо неналежних умов тримання під вартою протягом періоду, зазначеного в таблиці у додатку, відсутності ефективного засобу юридичного захисту у національному законодавстві у зв’язку з цим, а також інші скарги, подані відповідно до усталеної практики Суду, наведені в таблиці у додатку, прийнятними, а решту заяви № 46948/19 неприйнятною;Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою протягом періоду, зазначеного в таблиці у додатку, та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку неналежними умовами тримання під вартою;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, поданими відповідно до усталеної практики Суду
(див. таблицю у додатку);Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 24 червня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Заяви зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного засобу)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
Установа,
дата початку та закінчення строку,
тривалість
Площа (кв. м) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена в якості судових та інших витрат (в євро)[2]
46948/19
20.08.2019
Олег Анатолійович ПАЛАНЧУК
1985
Дніпровська установа виконання покарань
№ 4
З 02.03.2019 - триває
Більше ніж 2 роки, 2 місяці та 5 днів
2.2 кв. м
відсутність свіжого повітря, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, переповненість, пасивне паління, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність приватності для використання туалету, цвіль або бруд у камері, відсутність або обмежений доступ до теплої води, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність туалетних засобів, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування
Пункт 3 статті 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 01.03.2017 –триває,
4 роки,
грунтувалася на стандартних підставах без аналізу ризиків або можливості застосувати альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи,
Пункт 5 статті 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на необґрунтоване тримання під вартою
6 900
250
62388/19
15.11.2019
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявнику.
[2] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявнику.
Full & Egal Universal Law Academy