CASE OF PAVLYUCHENKO v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ПАВЛЮЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF PAVLYUCHENKO v. UKRAINE)

(Заяви № 23462/22 та № 16921/23)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

14 листопада 2024 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Павлюченко проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), Голова,
 Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),
 Артурс Кучс (Artūrs Kučs), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 17 жовтня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).

2.  Заявника представляв пан Сергій Миколайович Рибій, юрист, який практикує у м. Дніпро.

3.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

4.  Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені в таблиці у додатку.

5.  Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

6.  Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

7.  Заявник скаржився, головним чином, на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

8.  Суд зазначає, що заявника тримали від вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).

9.  У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10.  У цій справі Суд також зауважує, що у відповідь на скаргу prima facie на неналежні умови тримання під вартою, Урядом не було надано жодних первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених протягом усього періоду тримання заявника під вартою (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 123, та, наприклад, рішення у справі «Спариш і Куцманд проти України» [Комітет] (Sparysh and Kutsmand v. Ukraine) [Committee], заяви № 49709/18 та № 49870/18, від 12 вересня 2024 року).

11.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.

12.  Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

13.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.

14.  Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд вважає, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

15.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

за цих підстав суд одноголосно

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 листопада
2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Катержіна Шімачкова

(Kateřina Šimáčková)

Голова

ДОДАТОК

Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції

(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві

ефективного засобу юридичного захисту)

[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.

[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.