ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF PERSPEKTYVNYY v. UKRAINE)
(Заяви № 9225/20 та № 6773/21)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
06 жовтня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Перспективний проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Івана Джеліч (Ivana Jelić),
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 серпня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у різні дати, зазначені у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан С.М. Рибій, юрист, який практикує у м. Дніпро.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
5. Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
6. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
7. Заявник скаржився, головним чином, на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі ...»
8. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
9. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
IIІ. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див. зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
16. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує заяви прийнятними;
3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 жовтня
2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна Стефані Моро-Вікстром
(Viktoriya Maradudina) (Stéphanie Mourou-Vikström)
В.о. заступника Секретаря Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Установа
Дата початку та закінчення строку
Тривалість
Площа (кв. м) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди та компенсації судових та інших витрат
(в євро)[1]
9225/20
04.02.2020
Володимир Ігорович ПЕРСПЕКТИВНИЙ
1993
Дніпропетровська установа виконання покарань № 4
з 13.05.2013
до
11.03.2020
6 років, 9 місяців і 28 днів
2,5-3,8 м²
камера заражена паразитами/гризунами, відсутність свіжого повітря, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність приватності під час користування туалетом, відсутність туалетних засобів, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, цвіль або бруд у камері, відсутність або обмежений доступ до душу, переповненість, пасивне паління, погана якість продуктів харчування, погана якість питної води
п. 1 ст. 6 – надмірна тривалість кримінального провадження –
з 13.05.2013 до 19.10.2021 (близько 8 років і 5 місяців у
3 інстанціях),
ст. 13 - відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження
9 800
6773/21
16.01.2021
[1] Та суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.