Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА PILAV ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ
(Заява №41939/07)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
9 червня 2016 року
ОСТАТОЧНЕ
09/09/2016
Це рішення стане остаточним на підставі статті 44 § 2 Конвенції. До нього можуть бути внесені редакційні зміни.
У справі Pilav проти Боснії і Герцеговини,
Європейський суд з прав людини (п’ята секція) на засіданні Палати у складі:
Ганна Юдківська, Голова,
Нона Цоцорія (Nona Tsotsoria),
Ерік Мьозе (Erik Møse),
Андре Потоцкі (André Potocki),
Шофра О’Лірі (Síofra O’Leary),
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni),
Мартінш Міц (Mārtiņš Mits), судді,
і Клаудіа Вестердік (Claudia Westerdiek), секретар секції,
Розглянувши справу на закритому засіданні 17 травня 2016, року,
Проголошує наступне рішення, ухвалене у вказаний день:
процедура
1. Справа була відкрита за заявою (№ 41939/07) ), поданою проти Боснії і Герцеговини її громадянином, паном Іліязом Пілавом (“заявник”), який звернувся до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Конвенція») 24 вересня 2007 року.
2. Заявника представляв пан Дж. Сабріхафіровічь (Dž. Sabrihafizović), адвокат, який практикує у Сараєво, і Д. Арнаут (D. Arnaut), якому було дозволено представляти заявника, відповідно до правила 36 § 4 (a) Регламенту Суду. Уряд Боснії і Герцеговини (“Уряд”) був представлений уповноваженою особою, пані М. Міїчь (M. Mijić).
3. Заявник порушив питання, зокрема, стосовно правової заборони для нього як висуватись на виборах до Президії Боснії і Герцеговини, так і голосувати за члена своєї громади під час виборів на цю посаду. Він посилався на статтю 1 Протоколу№ 12 до Конвенції.
4. 2 вересня 2013 року заява була комунікована Уряду стосовно статті 1 Протоколу № 12, а решта заяви була визнана непринятною, відповідно до правила 54 § 3 Регламенту Суду.
5. Суддя, обраний від Боснії і Герцеговини, пан Фаріс Вегабовічь, не зміг брати участь у розгляді цієї справи (правило 28 Регламенту Суду). Тому Голова Секції вирішив призначити пані Нону Цоцорія, суддю, обрану від Грузії, засідати замість нього (правило 29 Регламенту Суду).
6. Було отримано спільне подання від Міжнародної групи прав меншин, Human Rights Watch і юридичної школи Benjamin N. Cardozo, яким було надано дозвіл вступити у провадження у якості третіх сторін (стаття 36 § 2 Конвенції і правило 44 § 3 Регламенту Суду).
ФАКТИ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Заявник народився у 1964 році і живе у Сребрениці, місті у Республіці Сербській (одне з двох утворень-ентитетів Боснії і Герцеговини[1]).
8. Заявник називає себе босняком[2] (один з “державотворчих народів” держави). Він бере активну участь у суспільному і політичному житті країни. Заявник є членом Партії Боснії і Герцеговини (Stranka za BiH; “Партія БГ”) і членом-засновником Інтелектуального клубу Сребрениці (Klub Intelektualaca Srebrenice).
9. Він обіймав кілька вибірних і призначуваних політичних посад у Республіці Сербській. На момент подання заяви до Суду заявник був членом Національної асамблеї Республіки Сербської.
10. У 2006 році, як кандидат від Партії БГ, заявник подав свою кандидатуру на виборах 2006 року до Президії Боснії і Герцеговини.
11. 24 липня 2006 року Центральна виборча комісія Боснії і Герцеговини (“Centralna izborna Komisija Bosne i Hercegovine”; “ЦВК”) відхилила його кандидатуру. Вона пояснила, що заявник не може бути обраний до Президії від території Республіки Сербської, оскільки він визнав свою приналежність до босняків. Відповідно до статті V Конституції і статті 8.1 § 2 Закону про вибори від 2001 року, кандадатом до Президії від цього ентитету має бути серб.
12. 1 серпня 2006 року ЦВК відхилила клопотання заявника про перегляд цього рішення.
13. 10 серпня 2006 року Суд Боснії і Герцеговини відхилив наступну скаргу заявника. Він постановив, що кандидатура заявника суперечить Конституції і Закону про вибори від 2001 року.
14. 20 вересня 2006 року Партія БГ і заявник подали конституційну скаргу, посилаючись на статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції. 29 вересня 2006 року Конституційний суд Боснії і Герцеговини постановив, що немає порушення цього положення (рішення № AP 2678/06). Відповідна частина думки більшості звучить наступним чином (переклад був наданий Конституційним Судом):
“...Таким чином, положення статті 8 Закону про вибори Боснії та Герцеговини, включаючи статтю V Конституції Боснії та Герцеговини, слід розглядати у світлі дискреційного права держави накладати певні обмеження, коли йдеться про здійснення особистого права. Зазначені обмеження виправдовуються специфікою внутрішнього порядку Боснії та Герцеговини, яка була погоджена Дейтонською угодою, і кінцевою метою якої було встановлення миру та діалогу між протилежними сторонами, враховуючи, що зазначене положення умисно включено до Конституції, так що члени Президії обираються від боснійців, хорватів і сербів.
Безсумнівно, положення статті V Конституції Боснії та Герцеговини, а також положення статті 8 Закону про вибори 2001 року мають обмежувальний характер, оскільки обмежують права громадян, а саме кандидатуру боснійців і хорватів від території Республіки Сербської та сербів від території Федерації Боснії і Герцеговини, щоб стати членами Президії Боснії і Герцеговини.
Однак метою цих положень є зміцнення позицій державотворчих народів, з метою забезпечення того, щоб Президія складалася з представників цих трьох державотворчих народів. Беручи до уваги поточну ситуацію в Боснії і Герцеговині, накладене обмеження ... виправдане на даний момент, оскільки існує розумне виправдання для такого обґрунтування.
Таким чином, враховуючи поточну ситуацію в Боснії і Герцеговині та специфіку її конституційного ладу, а також існуючі конституційні та законодавчі норми, оскаржені рішення Суду Боснії і Герцеговини та Центральної виборчої комісії не порушують права заявників відповідно до статті 1 Протоколу № 12 до Європейської конвенції та статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, оскільки зазначені вище рішення не є свавільними і засновані на законі. Це означає, що вони слугують законній меті, що вони є розумно обґрунтованими, і що вони не створюють надмірного навантаження на заявників, враховуючи, що обмеження, накладені на права заявників, пропорційні цілям загальної спільноти, з точки зору збереження встановленого миру, продовження діалогу, а отже, створення умов для внесення змін до вищезазначених положень Конституції Боснії і Герцеговини та Закону про вибори 2001 року.”
Відповідні частини окремої думки судді Фельдмана звучать так:
“Я погоджуюся, що особливі обставини, за яких було укладено Дейтонську угоду, і потреби того часу, здатні забезпечити раціональне та об’єктивне обґрунтування для ставлення, яке інакше було б дискримінаційним ... Як і суддя Греве в окремих думках, ... я вважаю, що обґрунтування є тимчасовим, а не постійним, але я з повагою не погоджуюся з суддею Греве, вважаючи, що час ще не настав, коли держава завершить свій перехід від особливих потреб, які диктували незвичайну архітектуру держави за Дейтонською угодою та Конституцією Боснії і Герцеговини.
Однак у мене є ще одна причина для приєднання до більшості Конституційного суду у цій справі. До моменту внесення поправок до Статті V Конституції Боснії і Герцеговини (якщо він коли-небудь прийде), щоб усунути диференційоване ставлення до потенційних кандидатів до Президії, мені здається, що стаття V не залишає для розробників Закону про вибори, Центральної виборчої комісії та судів жодного вибору. Не є конституційно допустимим, щоб закон або його тлумачення або застосування закону були безпосередньо несумісні з виразними та однозначними вимогами статті V Конституції. Якби було задоволено скаргу апелянтів, то це позбавило б статтю V Конституції будь-якого впливу. Вона стала б беззмістовною, зведеною до порожніх слів. На мою думку, Конституційний Суд, від якого Стаття VI Конституції вимагає "підтримувати цю Конституцію", не може належним чином ухвалити рішення, яке зробить важливу частину Конституції цілком неефективною. Я згоден, що існуючі різні частини Конституції мають суперечливі цінності та цілі, але конституції ніколи не є повністю узгодженими. Вони завжди формуються, і є компромісом між конфліктуючими цінностями та цілями. Завдання Конституційного суду, передбачене статтею VI, полягає у дотриманні Конституції, з усіма її невідповідностями, і у тому, щоб зробити її якомога ефективнішою за усіх обставин.
З цієї причини я б відхилив цю скаргу як необґрунтовану, навіть якби я не погодився з висновком більшості Конституційного суду про те, що існує об’єктивне і раціональне обґрунтування відмінності у ставленні. Ця різниця, незалежно від того, чи виправдана, чи ні, вимагається статтею V Конституції Боснії і Герцеговини. Міжнародний суд, такий як Європейський суд з прав людини, можливо, вирішить, що конституційні механізми обрання членів Президії порушують права, передбачені Європейською конвенцією (і ніщо з того, що я пишу тут, не слід вживати, щоб підтримати цю пропозицію в сучасних умовах). Такий суд не зобов’язаний дотримуватися Конституції. Конституційний суд має виразне конституційне зобов’язання дотримуватися Конституції, і, на мою думку, він не має повноважень відхиляти її частини або робити їх неефективними, спираючись на права, що виникають в міжнародному документі, на відміну від виразних і однозначних термінів самої Конституції.”
Відповідна частина окремої думки судді Греве, до якої долучився суддя Палаврічь, звучить так:
“...Я з повагою не погоджуюся з висновком про відсутність порушення прав заявника, гарантованих Європейською конвенцією, її протоколами та додатковими угодами з прав людини через «об’єктивне та розумне обґрунтування для диференційованого ставлення».
... Я вважаю, що виключення кандидата п. Іліаза Пілава зі списку кандидатів партії до Президії Боснії і Герцеговини суперечить статті 1 Протоколу № 12 та статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які гарантують рівне право висуватись на виборах і бути обраним без необґрунтованих обмежень. Всупереч заявам більшості (§ 22), мені здається, що нинішня ситуація в Боснії і Герцеговині не виправдовує на даний момент диференційоване ставлення до балотування заявника, порівняно з балотуванням інших кандидатів, які є сербами та обираються прямо від території Республіки Сербської, а також не переслідує законну мету, наприклад, збереження миру, продовження діалогу або створення умов для внесення змін до положень Конституції БіГ і виборчого закону. Хоча, я вважаю, як і суддя Фельдман у своїй окремій думці, долученій до цього рішення, що держава БіГ ще не завершила свій перехід, що вона все ще перебуває в особливій ситуації, що вимагає конкретних заходів, але я вважаю, що архітектура Дейтонського договору розвивається і має адаптуватися до різних етапів еволюції в БіГ. Конституційна специфіка БіГ складається з багатонаціонального характеру державних і громадських інституцій. Багатонаціональність, встановлена Дейтонською угодою, була уточнена Конституційним Судом у справі U 5/98 ("Офіційний вісник БіГ", № 36/00), наголошуючи на рівності всіх народів, що входять до складу обох ентитетів, і, відповідно, виключаючи статус меншини для будь-якого державотворчого народу у будь-якому ентитеті.
Узгодженість цього рішення передбачає багатоетнічний склад Президії без територіального втручання, оскільки три державотворчі народи є рівноправними на всій території держави БіГ ... Це особливе поєднання етнічних і територіальних структур призводить до необгрунтованої дискримінації, оскільки територіальне втручання на виборах до Президії призводить до етнічного розмежування, втіленого у виключенні права бути обраним для всіх сербів, які проживають у Федерації, і для всіх хорватів і боснійців, які проживають у Республіці Сербській. Ця комбінація не відповідає меті багатоетнічної держави в рамках Дейтонської угоди, а принцип рівності державотворчих народів в обох ентитетах лише виправдовує те, що серби, які проживають у Федерації, та босняки і хорвати, які проживають в Республіці Сербській, не можуть скористатись статусом меншини...
Таким чином, єдина законна мета, яка є належною в поточній ситуації в БіГ, полягає у виключенні територіального критерію на виборах до Президії. Лише таке рішення може бути розумним обґрунтуванням диференційованого ставлення і відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу № 12, що будь-яке право, встановлене законом, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, та статті 25 Міжнародного пакту про громадянство та політичні права. Іншими словами, диференційоване ставлення, оскаржене у апеляції, не є виправданим у обґрунтований або пропорційний спосіб.
Я також не погоджуюся з думкою судді Фельдмана стосовно пункту 4. Насправді, Європейська конвенція та її додаткові протоколи мають принаймні такий же ранг, що й Конституція БіГ. Конституційний Суд заявив, що Конституція Боснії і Герцеговини була прийнята як Додаток 4 до мирної угоди. Звідси випливає, що не може існувати конфліктів і можливості виникнення конфліктів між цією Угодою та Конституцією Боснії і Герцеговини, які становлять юридичну єдність. Це означає, що Конституційний Суд надає таке ж значення мирній угоді та її додаткам, а отже, у разі конфлікту правових норм, справа може бути вирішена лише методом систематичного тлумачення. Крім того, положення статей II.2, II.3 та X.2 Конституції встановлюють, що дотримання прав людини та Європейської конвенції є основними опорами Конституційного ладу в Боснії і Герцеговині, які мають пріоритет над будь-яким іншим законом і не можуть бути обмежені, навіть шляхом перегляду Конституції.
Конституційний Суд у своїй ролі підтримання Конституції повинен враховувати всі ці елементи, а також правові зміни, щоб гарантувати конкретні та ефективні права. Тому статтю V.1 слід читати у світлі статей II та X Конституції та статті 1 Протоколу№ 12. Конституційний Суд, звичайно, не може замінити чи змінити цю Конституцію, але може попросити Парламент гармонізувати текст з вимогами міжнародних зобов’язань БіГ.”
15. 5 липня 2010 року заявник знову подав свою кандидатуру до ЦВК. 29 липня 2010 року її було відхилено з тих же причин.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО
16. Відповідне національне право наведене в рішенні у справі Sejdić і Finci проти Боснії і Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 і 34836/06, ECHR 2009. Зокрема, Конституція Боснії і Герцеговини робить відмінність між “державотворчими народами” (особи, котрі заявляють про приналежність до босняків, хорватів [3] і сербів [4]) та “іншими” (члени етнічних меншин і особи, котрі заявляють про приналежність до певної групи через змішані шлюби, змішане батьківство або з інших причин).
17. Тільки особи, котрі заявили про свою приналежність до “державотворчих народів”, мають право висуватись на виборах до Палати народів (другої палати парламенту) і Президії (колективний Голова держави) Боснії і Герцеговини. Відповідні положення Конституції кажуть:
Стаття V
“Президія Боснії і Герцеговини складається з трьох членів: один боснійський і один хорватський, кожен з яких обирається безпосередньо від території Федерації, і один серб, обраний безпосередньо від території Республіки Сербської....
1. Вибори і умови.
a. Члени Президії обираються безпосередньо в кожному ентитеті (при цьому кожен виборець голосує для заповнення одного місця в Президії) відповідно до закону про вибори, прийнятого Парламентською Асамблеєю. Проте перші вибори відбуваються відповідно до Додатка 3 до Загальної рамкової угоди. Будь-яка вакансія в Президії повинна бути заповнена відповідним ентитетом відповідно до закону, який має бути прийнятий Парламентською Асамблеєю.
...
2. Процедури.
...
(c) Президія докладає зусиль для ухвалення всіх рішень Президії (тобто тих, що стосуються питань, що виникають відповідно до статті V § 3 (a) - (e)), шляхом консенсусу. Такі рішення можуть, за умови дотримання пункту (d) нижче, бути ухвалені двома членами, коли всі спроби досягти консенсусу зазнали невдачі.
(d) Незгодний член Президії може оголосити рішення Президії руйнівним для життєво важливих інтересів ентитета, від якого він був обраний, за умови, що він зробить це протягом трьох днів після його ухвалення. Таке рішення негайно передається до Національних зборів Республіки Сербської, якщо заява була зроблена членом цієї території; Боснійським делегатам Палати народів Федерації, якщо заяву зробив боснійський член; або до хорватських делегатів цього органу, якщо заяву зробив хорватський член. Якщо заяву підтверджено двома третинами голосів цих осіб протягом десяти днів з дня направлення заяви, оскаржене рішення Президеії не набирає чинності.
...
3. Повноваження. Президія є відповідальною за:
(a) Здійснення міжнародної політики Боснії і Герцеговини.
(b) Призначення послів та інших міжнародних представників Боснії та Герцеговини, не більше двох третин з яких можуть бути відібрані з території Федерації.
(c) Представництво Боснії і Герцеговини в міжнародних та європейських організаціях та інституціях, та прагнення до членства в таких організаціях та установах, до яких не входить Боснія і Герцеговина.
(d) Переговори, денонсація і, за згодою Парламентської асамблеї, ратифікація договорів Боснії і Герцеговини.
(e) Виконання рішень Парламентської асамблеї.
(f) Внесення до Парламентської Асамблеї, за рекомендацією Ради Міністрів, щорічного бюджету.
(g) Звітування на запит, не менше, ніж щорічно, Парламентській Асамблеї про витрати, зроблені Президією.
(h) За необхідності, координацію з міжнародними та неурядовими організаціями в Боснії і Герцеговині.
(i) Здійснення інші функції, котрі можуть бути необхідними для виконання своїх обов’язків, і які можуть бути покладені на неї Парламентською асамблеєю, або за погодженням між ентитетами.”
18. Відповідні положення Закону про вибори від 2001 року (Izborni zakon, «Офіційний Вісник Боснії і Герцеговини», №№ 23/01, 7/02, 9/02, 20/02, 25/02, 4/04, 20/04, 25/05, 52/05, 65/05, 77/05, 11/06, 24/06 і 32/07), який набув чинності 27 вересня 2001 року, каже наступне:
Стаття 8.1 (§§ 1-2)
“Члени Президії Боснії і Герцеговини, які обираються шляхом прямих виборів від території Федерації - один боснієць і один хорват, обираються виборцями, внесеними до Центрального реєстру виборців для голосування від Федерації. Виборець, зареєстрований у Центральному реєстрі виборців для голосування у Федерації, може голосувати або за боснійського, або за хорватського члена Президії, але не за обох. Обраними вважаються боснійський і хорватський члени, які отримують найбільшу кількість голосів серед кандидатів від одного і того ж.
Член Президії Боснії і Герцеговини, який обирається шляхом прямих виборів від території Республіки Сербської - один серб, обирається виборцями, внесеними до Центрального реєстру виборців для голосування в Республіці Сербській. Обраним вважається кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів.”
III. ВІДПОВІДНІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ
19. Ставши членом Ради Європи в 2002 році, Боснія і Герцеговина взяла на себе зобов’язання «розглянути протягом одного року за сприяння Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) виборче законодавство у світлі стандартів Ради Європи, і переглянути його там, де це необхідно» (див. Висновок 234 (2002) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 22 січня 2002 року, пункт 15 (iv) (b)). Після цього Парламентська Асамблея Ради Європи періодично нагадувала Боснії і Герцеговині про це зобов’язання і закликала її прийняти нову конституцію.
20. Венеціанська комісія, консультативний орган Ради Європи з конституційних питань, у цьому зв’язку ухвалила низку висновків.
Висновок щодо конституційної ситуації у Боснії і Герцеговині і повноваження Верховного представника (документ CDL-AD(2005)004 від 11 березня 2005) каже у відповідних частинах наступне:
“1. 23 червня 2004 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію 1384 «Зміцнення демократичних інституцій у Боснії і Герцеговині». Пункт 13 Резолюції вимагає від Венеціанської комісії розглянути кілька конституційних питань у Боснії та Герцеговині.
...
2. Склад Президії і вибори до неї
67. Відповідно до статті V Конституції,
“Президія Боснії і Герцеговини складається з трьох членів: один боснійський і один хорватський, кожен з яких обирається шляхом прямих виборів від території Федерації, і один серб, обраний шляхом прямих виборів від території Республіки Сербської.”
Це, зокрема, означає, що:
• для того, аби бути обраним членом Президії, громадянин має належати до одного з державотворчих народів;
• вибір, який можуть зробити виборці, обмежується боснійським і хорватським кандидатами у ФБіГ і сербським кандидатом у РС; і
• боснійці і хорвати можуть бути обрані тільки від території ФбіГ, але не від РС, а серби – тільки від РС, але не від ФБіГ.
68. У федеральній державі спеціальні домовленості, що забезпечують належне представництво суб’єктів у федеральних установах, є незаперечними. В принципі, у багатонаціональній державі, такій як Боснія, є законним забезпечувати, щоб державний орган відображав багатоетнічний характер суспільства. Проблема, однак, полягає в тому, як поєднуються територіальний і етнічний принципи.
...
69. Якщо члени Президії, обрані від ентитету, представляють усіх громадян, що проживають у цьому ентитеті, а не конкретних людей, важко погодитися з тим, що вони повинні ідентифікувати себе як приналежні до певного народу. Таке правило, здається, припускає, що лише представники тієї чи іншої етнічної групи можуть вважатися повністю лояльними громадянами ентитету, здатними захищати його інтереси ... Не можна стверджувати, що тільки серби здатні і готові захищати інтереси РС, а інтереси Федерації - лише хорвати і боснійці. Ідентичність інтересів на цьому етнічному рівні перешкоджає розвитку ширшого почуття державності.
70. Крім того, члени трьох державотворчих народів можуть бути обрані до Президії, але їм може бути заборонено висуватись кандидатом у ентитеті, в якому вони проживають, якщо вони живуть як серби у Федерації, або як боснийці або хорвати у РС.
...
71. Що стосується ЄКПЛ, то необхідно враховувати, що ст. 14 ЄКПЛ передбачає, що «користування правами і свободами, викладеними в цій Конвенції, забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою - стать, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні чи інші думки, національне або соціальне походження, належність до національних меншин, майновий стан, народження або інший статус.” Отже, порушення цієї статті можливе, тільки якщо дискримінація стосується права, гарантованого Конвенцією. Однак ЄКПЛ не гарантує права голосувати на виборах до Президії або бути обраним до Президії. Стаття 3 (першого) Протоколу до ЄКПЛ гарантує лише право обирати законодавчу владу.
72. Однак необхідно також враховувати, що БіГ ратифікувала Протокол № 12 до ЄКПЛ, який гарантує здійснення будь-якого права, визначеного законом, без дискримінації. Цей Протокол набуде чинності незабаром, 1 квітня 2005 року, і таким чином, заборона дискримінації буде поширюватися на право обирати членів Президії або бути обраним до Президії.
...
76. Однак це може бути досягнуто без вступу в конфлікт з міжнародними стандартами. Не система консенсусної демократії як така викликає проблеми, а змішування територіальних і етнічних критеріїв і явне виключення з певних політичних прав тих, хто виявляється особливо уразливим. Здається можливим переглянути правила, що стосуються Президії, щоб вони були сумісними з міжнародними стандартами, зберігаючи політичний баланс у країні.
77. Багатоетнічний склад може бути забезпечений недискримінаційним способом, наприклад, передбачаючи, що не більше одного члена Президії може належати до одного з народів, а також поєднуючи це з виборчою системою, що забезпечує представництво обох ентитетів. Або, як було запропоновано вище, як більш радикальне рішення, яке, на думку Комісії, є кращим - колективна Президія може бути скасована і замінена непрямо обраним Президентом з дуже обмеженими повноваженнями.”
Висновок стосовно різних пропозицій щодо виборів до Президії Боснії і Герцеговини (CDL-AD(2006)004 від 20 березня 2006), у відповідних частинах каже:
“1. У листі від 2 березня 2006 року Голова Президії Боснії та Герцеговини Сулейман Тігіч звернувся до Венеціанської комісії з проханням надати висновок щодо трьох різних пропозицій щодо обрання Президії цієї країни. Цей запит був зроблений в рамках переговорів щодо конституційної реформи між основними політичними партіями в Боснії і Герцеговині. Питання виборів Президії ще має бути вирішеним задля досягнення згоди щодо всеохоплюючого пакету реформ.
...
Коментарі щодо пропозиції I
8. Пропозиція I полягає у збереженні існуючих правил щодо обрання та складу Президії, з одного боснійця та одного хорвата, обраного від території Федерації, та одного серба, обраного від території Республіки Сербської. У своєму [Висновку про конституційну ситуацію в Боснії і Герцеговині та повноваження Верховного представника] Комісія висловила серйозні занепокоєння щодо відповідності такого правила Протоколу № 12 до Європейської конвенції з прав людини, яке формально виключає інші народи, а також боснійців і хорватів з Республіки Сербської та сербів з Федерації від обрання до Президії. Тому збереження цього правила в такому вигляді має бути виключене, а Пропозиція I – відхилена.
...
Коментарі щодо пропозиції II
9. Пропозиція II, яка не підготовлена як текст, що має бути включений до Конституції, але як резюме можливого конституційного змісту, підтримує систему прямого обрання двох членів Президії від Федерації та одного від Республіки Сербської, однак без згадування будь-яких етнічних критеріїв для кандидатів. Таким чином, де-юре дискримінація, зазначена у висновку Венеціанської комісії, буде скасована, а прийняття цієї пропозиції є кроком вперед. Пропозиція також включає ротацію Голови Президії кожні 16 місяців. У межах логіки колективної Президії це виглядає як раціональне рішення.
...
12. Як додатковий недолік, де-факто боснійці та хорвати з Республіки Сербської та серби з Федерації також і далі не матимуть реальної можливості обирати кандидата, який відповідає їхнім уподобанням.
13. Крім того, вибори Глави держави продовжуватимуться на рівні ентитетів, тоді як було б бажано перевести його на державний рівень як частину загального підходу щодо зміцнення державної політики.
...
18. Більш того, при непрямих виборах легше розробити механізми, що забезпечують бажаний багатонаціональний склад Президії. Він надає більше можливостей для міжетнічної співпраці та компромісу, тоді як прямі вибори від де-факто окремих етнічних груп надають стимул голосувати за особу, яку вважають найсильнішою у просуванні інтересу відповідних державотворчих народів, а не кандидата, який найкраще відповідатиме за захист інтересів країни в цілому.”
21. Для детальнішого аналізу відповідних міжнародних документів див. Sejdić і Finci (цитовано вище, §§ 19-25).
ПРАВО
I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ № 12 ДО КОНВЕНЦІЇ
22. Заявник скаржився, що конституційна заборона, яка перешкоджає йому висуватись кандидатом до Президії за ознакою його етнічного походження, становить расову дискримінацію. Він також стверджував, що йому заборонили голосувати за члена своєї етнічної спільноти на виборах до цього органу.
Заявник посилався на статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, котра каже:
“1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад, за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад, за тими, які зазначено в пункті 1”
A. Щодо прийнятності
1. Заперечення Уряду щодо прийнятності
23. Уряд повідомив, що Боснія і Герцеговина не може бути притягнута до відповідальності за оскаржувані конституційні положення, оскільки Конституція Боснії і Герцеговини була частиною міжнародного договору – Дейтонських угод.
Уряд також стверджував, що заявник не може претендувати на те, щоб бути "потерпілим" від стверджуваного порушення. На відміну від заявників у справі Sejdić і Finci, нинішній заявник, боснієць, не зазнав інакшого ставлення, в порівнянні з членами інших «державотворчих народів». Територіальне обмеження стосувалося і сербів, і хорватів: боснійські і хорватські члени Президії були обрані виборцями у Федерації Боснії і Герцеговини, а сербський член був обраний виборцями в Республіці Сербській. Якби заявник переїхав до Федерації Боснії і Герцеговини, то мав би право голосувати і висуватись на виборах без обмежень.
24. Заявник оспорив ці аргументи. Зокрема, що стосується першого заперечення, заявник запропонував Суду слідувати своєму рішенню щодо цього питання у справі Sejdić і Finci. Що стосується другого заперечення, заявник стверджував, що аргументи Уряду стосуються суті справи.
2. Оцінка Суду
(a) Сумісність ratione personae
25. У цитованому рішенні у справі Sejdić і Finci, Суд постановив, що, полишаючи питання про те, чи держава-відповідач може вважатись відповідальною за запровадження спірних конституційних положень, вона, однак, може бути визнана відповідальною за їх збереження (цитовано, § 30; див. також Zorni проти Боснії і Герцеговини, № 3681/06, § 16, 15 липня 2014).
(b) Статус потерпілого
26. Суд погоджується з заявником, що друге заперечення Уряду щодо його статусу потерпілого, стосується суті питання про те, чи заявник був дискримінований, всупереч статті 1 Протоколу №12. Тому воно буде уважніше досліджене на стадії розгляду щодо суті. Отже, Суд додає питання про статус заявника як потерпілого до розгляду справи щодо суті.
3. Висновок
27. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні статті 35 § 3 (a) Конвенції. Він також зазначає, що вона не є неприйнятною з жодних інших підстав. Тому її потрібно проголосити прийнятною.
B. Щодо суті
1. Подання заявника
28. Заявник стверджував, що, в принципі, у багатонаціональній державі, такій як Боснія і Герцеговина, можна вважати законним гарантування того, щоб державний орган відображав багатоетнічний характер суспільства. Проблема полягала в тому, як поєднуються територіальні та етнічні принципи. Заявник зіткнувся з двома варіантами: переїхати до Федерації Боснії і Герцеговини, тим самим відмовившись від можливості служити своїй громаді в Республіці Сербській, або погодитись зі статусом громадянина другого сорту в Республіці Сербській.
29. Заявник також стверджував, що повне виключення всіх боснійців, які проживають в Республіці Сербській, з можливості бути обраними до Президії, є повним порушенням «самої сутності» цього права, оскільки сама суть цього права полягає в інклюзивності. Внаслідок обмеження списку кандидатів на виборах у багатоетнічній територіальній одиниці для членів певної етнічної групи або груп, дане право було позбавлено ефективності, оскільки жоден член однієї з інших етнічних груп, що проживають на цій територіальній одиниці, ніколи не буде в змозі здійснити це право. Аргумент Уряду про те, що заявник міг переїхати до Федерації, призводить безпосередньо до подальшого виключення. Таким чином, свобода пересування, на яку посилалася влада як спосіб отримання права голосу і балотування до Президії, стала б практично обов’язковим заходом. По суті, всім несеребським громадянам Республіки Сербської скажуть, що їм доведеться переїхати, якщо вони захочуть реалізувати це право.
30. На думку заявника, аргумент Уряду про те, що він не був повністю виключений з політичного процесу, оскільки він міг брати участь у місцевих виборах, у виборах на рівні ентитету і на державному рівні (до Палати представників Державного парламенту), повністю ігнорує рішення Sejdić і Finci. Заявник стверджував, що між ним і заявниками у цій справі не було ніякої різниці щодо здійснення цих інших політичних прав, оскільки виключення в його справі також було засноване на його етнічному походженні. До нього ставилися інакше, порівняно із сербами, які проживають в Республіці Сербській. Більше того, Президія має важливі повноваження щодо ентитетів. Зокрема, кожен член Президії має право вето у випадку порушення життєво важливих інтересів ентитету, від якого він був обраний. Заявник повідомив, що не можна стверджувати, що тільки серби можуть і хочуть захищати інтереси Республіки Сербської, а хорвати і боснійці - тільки Федерації.
2. Подання Уряду
31. Уряд посилався на справу Ždanoka проти Латвії ([ВП], № 58278/00, ECHR 2006‑IV), у якій Суд підтвердив, що Договірні Сторони користуються значними свободами у встановленні правил в межах свого конституційного порядку щодо регулювання парламентських виборів і складу парламенту, а також, що відповідні критерії можуть змінюватися залежно від історичних і політичних факторів, властивих кожній державі. Нинішня конституційна система в Боснії і Герцеговині була заснована мирною угодою після одного з найруйнівніших конфліктів у недавній європейській історії. Її кінцевою метою було встановлення миру та діалогу між трьома основними етнічними групами - "державотворчими народами".
32. Уряд стверджував, що заявник не був повністю позбавлений права голосувати і висуватись на виборах, і запропонував Суду розмежувати цю справу зі справою Sejdić і Finci. Права заявника, хоч і обмежені, не обмежувалися настільки, аби було порушено їхню суть. Оскаржувані заходи, хоча і обмежувальні, не були дискримінаційними, оскільки мали об’єктивне та обґрунтоване виправдання: вони слугували законній меті, а саме - встановленню та збереженню миру в Боснії і Герцеговині, і були розумно пропорційними цій меті.
33. Крім того, заявник не зазнав дискримінації, оскільки оскаржувані конституційні положення поширюються однаково на всі "державотворчі народи". Різниця у ставленні щодо заявників і щодо сербів з Республіки Сербської була виправдана в конкретних обставинах необхідністю збереження миру і сприяння діалогу між різними етнічними групами. Заявник міг проголосувати за сербського члена Президії.
34. Уряд також стверджував, що право на свободу пересування та проживання гарантоване Конституцією Боснії і Герцеговини. Тому заявник міг в будь-який час змінити своє місце проживання. Ця передумова для права висуватись кандидатом до Президії не наклала надмірного навантаження на заявника. Крім того, заявник міг брати участь у політиці Республіки Сербської. Він був членом її Національних зборів і, таким чином, мав можливість захистити інтереси своєї етнічної спільноти.
3. Подання третіх сторін
35. Треті сторони, які вступили у провадження, стверджували, що основним елементом міжнародного права є те, що особи повинні мати можливість вільно висловлювати свою думку та брати участь в управлінні країнами, в яких вони живуть, через недискримінаційну виборчу систему. Посилаючись, зокрема, на статті 25 і 2 (1) Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ("МПГПП") і статтю 5 (с) Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації ("ICERD"), вони стверджували, що не може бути виправдання обмеженню права бути обраним за ознакою етнічної приналежності. Це має стосуватися всіх подібних обмежень, навіть якщо вони обмежені певною географічною територією країни.
36. Крім того, здатність вільно реалізувати своє право голосу є основою сучасної концепції громадянства в демократичному суспільстві. Важливість цього права у поєднанні із забороною дискримінації за ознакою етнічного походження було визнано не тільки Конвенцією, але й безліччю інших міжнародних угод і договорів, включаючи, зокрема, Загальну декларацію прав людини, МПГПП, ICERD та Хартію основоположних прав Європейського Союзу. Загальновизнаним принципом міжнародного права є те, що загальне виборче право і справедливі та вільні вибори є наріжним каменем демократії, заснованої на згоді народу.
37. Стаття 15 Рамкової конвенції про захист національних меншин визнала, що ефективна участь окремих представників національних меншин у різних сферах суспільного життя має важливе значення для забезпечення соціальної єдності та розвитку справді демократичного суспільства. Структура голосування з нерівністю за ознакою етнічного походження суперечить необхідності захисту прав етнічних груп, що є першорядним. Без свободи голосувати за членів власної етнічної групи, виборці фактично змушені голосувати лише за встановленими етнічними ознаками. Хоча можуть існувати вагомі підстави для організації уряду з урахуванням представництва різних етнічних груп, проте виборчі закони, які стимулюють членів етнічних груп виїздити зі своїх громад для того, щоб голосувати, ставляться до їхніх голосів як до меншовартісних, порівняно з голосами представників інших груп.
4. Оцінка Суду
38. Суд вже постановив в рішенні у справі Sejdić і Finci, що стаття 1 Протоколу № 12 застосовується до виборів до Президії Боснії і Герцеговини (ibid., § 54).
39. Дискримінація означає різне ставлення без об’єктивного і розумного виправдання до осіб, які перебувають у подібному становищі. "Жодне об’єктивне та розумне обґрунтування" не означає, що розмежування, про яке йдеться, не переслідує "законної мети", або що не існує "розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть реалізувати" (див., поміж багатьма рішеннями, Andrejeva проти Латвії [ВП], № 55707/00, § 81, ECHR 2009). Обсяг можливості розсуду Договірної Сторони в цій сфері буде змінюватися залежно від обставин, предмету та передумов (ibid., § 82).
40. Суд також нагадує, що той же термін “дискримінація” зі статті 14 використовується також у статті 1 Протоколу № 12. Незважаючи на різний обсяг у цих двох положеннях, значення цього терміну у статті 1 Протоколу № 12 передбачалось як ідентичне до того, що у статті 14 (див. параграф 18 пояснювального звіту до Протоколу № 12). Суд не бачить жодних підстав відхилятися від врегульованого тлумачення "дискримінації", розробленого у його практиці стосовно статті 14, застосовуючи той же термін, що й у статті 1 Протоколу № 12 (див. Sejdić і Finci, § 55, і Ramaer і Van Willigen проти Нідерландів (dec.), № 34880/12, 23 жовтня 2012, §§ 88-91; і Zornić, цитовано вище, § 27).
41. Суд зауважує, що, відповідно до Конституції, тільки особи, які заявляють про приналежність до "державотворчих народів" (босняки, хорвати і серби), мають право балотуватися до Президії, яка складається з трьох членів: одного босняка і одного хорвата, кожен прямо обраний від Федерації Боснії і Герцеговини, і одного серба, прямо обраного від Республіки Сербської. Тому заявник, босняк, який живе у Республіці Сербській, не має на це права.
42. Подібні конституційні положення були визнані тотожними дискримінаційній різниці у ставленні, всупереч статті 1 Протоколу № 12, у справі Sejdić і Finci, яка стосувалась неможливості для заявників, рома і єврея, висуватись на виборах до Президії (цитовано вище, § 56). У справі Zornić, яка стосувалась заявниці, котра не задекларувала приналежність до жодного з «державотворчих народів», а задекларувала себе як громадянка Боснії і Герцеговини, Суд дійшов такого ж висновку стосовно її неспроможності висуватись на виборах до Президії (цитовано вище, §§ 36-37 і § 43).
43. Даний заявник, на відміну від заявників у цитованих рішеннях, належить до одного з «державотворчих народів». Уряд стверджував, що, в цьому випадку, заявник не був повністю позбавлений права голосувати і бути обраним до Президії, і запропонував Суду розмежувати цю справу зі справою Sejdić і Finci. Суд зауважує, що заявник, як представник одного з "державотворчих народів", має конституційне право брати участь у виборах до Президії. Однак для того, щоб ефективно скористатися цим правом, він повинен залишити свій дім і переїхати до Федерації Боснії і Герцеговини. Таким чином, хоча, на відміну від заявників у справі Sejdić і Finci, даний заявник теоретично має право висуватись на виборах до Президії, насправді, доки він живе в Республіці Сербській, він не може користуватись цим правом.
44. Суд нагадує, що стосовно справ, які стосуються статті 3 Протоколу № 1, Суд встановив, що вимога про місце проживання не є непропорційною або непримиренною з основними цілями права на вільні вибори (див. наприклад, Hilbe проти Ліхтенштейну (dec.), № 31981/96, ECHR 1999 VI, і Ali Erel і Mustafa Damdelen проти Кіпру (dec.), № 39973/07, 14 грудня 2010). Ці справи доводять, що реалізація права голосувати і бути учасниками виборів може залежати від характеру і ступеня зв’язків між окремим заявником і законодавчим органом конкретної країни. Відповідні міркування включають (1) припущення, що громадянин-нерезидент менш безпосередньо або постійно займається повсякденними проблемами країни і має менше знань про них; (2) непрактичність, а іноді й небажаність (у деяких випадках неможливість) кандидатів у депутати, які представляють різні електоральні питання громадянам, що живуть в іншому місці, з тим, щоб забезпечити вільне вираження думки; (3) вплив громадян-резидентів на відбір кандидатів та формулювання їхніх виборчих програм; та (4) співвідношення між правом на голосування на парламентських виборах і безпосереднім наслідком актів політичних органів, обраних таким чином (див. Melnychenko проти України, № 17707/02, §§ 56-57, ECHR 2004‑X).
45. На відміну від заявників у справах Ali Erel і Mustafa Damdelen і Hilbe, цитовано вище, які не мали постійного місця проживання на Кіпрі і у Ліхтенштейні, і тому не відповідали вимогам щодо місця проживання, заявник у даній справі живе у Боснії і Герцеговині. У зв’язку з цим Суд зазначає, що Президія Боснії і Герцеговини є політичним органом держави, а не ентитетів. Її політика та рішення впливають на всіх громадян Боснії і Герцеговини, незалежно від того, живуть вони у Федерації, Республіці Сербській або в Окрузі Брчко. Таким чином, хоча заявник бере участь у політичному житті Республіки Сербської (див. параграф 9 вище), його також явно стосується політична діяльність колективного Глави держави.
46. Незважаючи на те, що згадана вимога про місце проживання, однаково поширюється на всі "державотворчі народи", як це правильно стверджує Уряд, проте Суд зазначає, що заявник скаржиться на те, що до нього ставилися інакше, ніж до сербів, які проживають у Республіці Сербській. Уряд стверджував, що ця різниця у ставленні була виправдана необхідністю збереження миру та сприяння діалогу між різними етнічними групами. Суд нагадує, що таке ж обґрунтування вже було розглянуте у справі Sejdić і Finci, де було зазначено, що коли були запроваджені оскаржувані положення Конституції, на місцях діяло дуже нестійке припинення вогню, і що ці положення були покликані припинити кривавий конфлікт, ознаменований геноцидом і «етнічними чистками» (ibid., § 45). Суд, зокрема, постановив (ibid. § 48):
“ ... в той час як Суд погоджується з Урядом, що Конвенція не вимагає повністю відмовитися від механізмів розподілу влади, властивих Боснії і Герцеговині, і що зараз ще не на часі запроваджувати політичну систему, яка була б простим віддзеркаленням правила більшості, проте висновки Венеціанської комісії (див. параграф 22 вище) чітко доводять, що існують механізми розподілу влади, які не призводять автоматично до повного виключення представників інших спільнот. У зв’язку з цим відзначається, що можливість альтернативних засобів досягнення однієї мети є важливим фактором у цій сфері (див. Glor проти Швейцарії, № 13444/04, § 94, ECHR 2009).”
47. Окрім того, у справі Zornić (цитовано вище, § 43) Суд зазначив:
“В рішенні у справі Sejdić і Finci Суд зауважив, що коли оспорювані положення Конституції були запроваджені, на місцях діяв дуже нестійкий режим припинення вогню, і ці положення були покликані припинити жорстокий конфлікт, позначений геноцидом і «етнічними чистками» (див. ibid., § 45). Характер конфлікту був таким, що схвалення «державотворчих народів» було необхідним для забезпечення миру (ibid.). Проте зараз, через більш ніж вісімнадцять років після закінчення трагічного конфлікту, більше не може бути підстав для збереження оспорюваних конституційних положень. Суд очікує, що демократичні зміни будуть запроваджені без наступних зволікань. Зважаючи на необхідність забезпечення ефективної політичної демократії, Суд вважає, що настав час для створення політичної системи, яка забезпечить кожному громадянину Боснії і Герцеговини право виступати на виборах до Президії і Палати народів Боснії і Герцеговини без дискримінації за національною приналежністю та без надання спеціальних прав «державотворчим народам» за рахунок меншин або громадян Боснії і Герцеговини.”
48. Даний заявник, хоча і належить до одного з «державотворчих народів», виключений з можливості обрання до Президії внаслідок оскаржуваної вимоги щодо місця проживання. Незважаючи на відмінності зі справою Sejdić і Finci, Суд вважає, що таке виключення засноване на поєднанні етнічного походження і місця проживання, котрі обидві є підставами для розрізнення, що підпадають під дію статті 1 Протоколу № 12 (див., mutatis mutandis, Carson і Інші проти Сполученого Королівства [ВП], № 42184/05, §§ 70 і 71, ECHR 2010), і як такі становлять дискримінаційне ставлення, всупереч статті 1 Протоколу № 12.
49. Тому Суд відхиляє заперечення Уряду щодо статусу заявника як потерпілого (див. параграф 26 вище), і вирішує, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 12 стосовно відсутності права у даного заявника балотуватись на виборах до Президії.
50. З огляду на цей висновок, Суд вважає, що немає потреби розглядати окремо, чи мало місце порушення статті 1 Протоколу № 12 щодо скарги заявника, що він не мав можливості голосувати за представника своєї етнічної громади під час виборів до цього органу.
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
51. Відповідно до статті 41 Конвенції,
« Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або Протоколів до неї, і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.”
A. Шкода
52. Заявник вимагав 185 581 євро на відшкодування матеріальної шкоди, яка базувалася на заробітній платі члена Президії, яку він отримав би, якби був обраний до цього органу у 2006 та 2010 роках. Він також просив 20 000 EUR на відшкодування моральної шкоди.
53. Уряд стверджував, що ці вимоги є необґрунтованими.
54. Суд не вбачає причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і заявленою матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю вимогу. Що стосується моральної шкоди, Суд вважає, що з огляду на всі обставини справи, встановлення порушення є достатньо справедливою компенсацією за обставин цієї справи (див. Sejdić і Finci, цитовано вище, § 63).
B. Видатки і витрати
55. Заявник також просив 6 607 EUR на відшкодування видатків і витрат, зроблених у національних судах і у Суді.
56. Уряд стверджував, що ці витрати не були необхідними і є надмірними.
57. Згідно з практикою Суду, заявник має право на відшкодування видатків і витрат тільки в тій мірі, в якій було доведено, що вони були фактично зроблені та необхідні, і є обґрунтованими. У цій справі, беручи до уваги документи, які йому були надані, і зазначені вище критерії, Суд вважає за доцільне присудити заявнику суму, що вимагається, в розмірі 6 607 євро, що покриває усі видатки і витрати, включно з будь-якими податками, які у зв’язку з цим потрібно буде сплатити.
C. Пеня
58. Суд вважає за доречне, щоб пеня за несвоєчасну сплату була в розмірі граничної кредитної ставки Європейського центрального банку, яка діє упродовж прострочення періоду виплати, плюс три відсотки.
З ЦИХ ПРИЧИН СУД, ОДНОГОЛОСНО,
1. Долучає до розгляду щодо суті заперечення Уряду стосовно відсутності у заявника статусу потерпілого і, розглянувши справу щодо суті, відхиляє це заперечення;
2. Проголошує заяву прийнятною;
3. Постановляє, що було порушення статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції;
4. Постановляє, одноголосно, що немає потреби розглядати скаргу заявника за статтею 3 Протоколу № 1 окремо стосовно неможливості для нього голосувати за члена своєї етнічної громади на виборах до Президії;
5. Постановляє, що встановлення порушення становить достатньо справедливу сатисфакцію щодо моральної шкоди, якої зазнав заявник;
6. Постановляє
(a) що держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців, починаючи з дня, коли дане рішення стане остаточним відповідно до статті 44 § 2 Конвенції, 6 607 EUR (шість тисяч шістсот сім євро), конвертовані у грошову одиницю держави-відповідача за курсом, чинним на момент розрахунку, а також будь-які податки, які у зв’язку з цим мають бути сплачені, на відшкодування видатків і витрат;
(b) по закінченні зазначених вище трьох місяців і до остаточного розрахунку, на названу суму нараховуватимуться відсотки в розмірі граничної кредитної ставки Європейського центрального банку, яка діє упродовж прострочення періоду виплати, плюс три відсотки;
7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції .
Складено англійською мовою і письмово повідомлено 9 червня 2016 року, відповідно до правила 77 §§ 2 і 3 Регламенту Суду.
Клаудіа Вестердік Ганна Юдківська
секретарГолова
[1] Боснія і Герцеговина складається з двох ентитетів – Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської, а також округу Брчко.
[2] Босняки були відомі як «мусульмани» до війни 1992-95 року. Термін “босняки” (Bošnjaci) не слід плутати з терміном “боснійці” (Bosanci), котрий зазвичай використовується для позначення громадян Боснії і Герцеговини, незалежно від їхнього етнічного походження.
[3] Хорвати – це етнічна група, представники якої можуть походити з Хорватії або з інших колишніх суб’єктів СФРЮ, включно з Боснією і Герцеговиною. Вислів “хорват” зазвичай застосовується (як іменник, так і похідний від нього прикметник) для позначення члена етнічної групи, незалежно від громадянства.
[4] Серби - це етнічна група, представники якої можуть походити з Сербії або з інших колишніх суб’єктів СФРЮ, включно з Боснією і Герцеговиною. Вислів “серб” зазвичай застосовується (як іменник, так і похідний від нього прикметник) для позначення члена етнічної групи, незалежно від громадянства.
Full & Egal Universal Law Academy