CASE OF POLISHCHUK AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ПОЛІЩУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF POLISHCHUK AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява № 6648/14 та 3 інші заяви  – див. таблицю у додатку)

 

 

 

 

РІШЕННЯ
 

СТРАСБУРГ

16 вересня 2021 року

 

 

 

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Поліщук та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
 Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),
 Ладо Чантурія (Lado Chanturia), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,

З огляду на:

заяви (№ 6648/14, № 20066/14, № 71563/14 та № 50379/15), які у різні дати, зазначені в таблицях у додатку, подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) п’ятеро громадян України, відомості щодо яких наведені в таблицях у додатку (далі – заявники);

рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд) про скарги на стверджуване жорстоке поводження працівників міліції і непроведення ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим (усі заяви), а також визнати решту скарг у заявах № 20066/14 та № 50379/15 неприйнятними;

зауваження сторін;

після обговорення за зачиненими дверима 26 серпня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ВСТУП

1.  Заявники скаржилися, зокрема, за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з ними працівників міліції та непроведення ефективного розслідування їхніх відповідних скарг.

ФАКТИ

2.  Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.

3.  Уряд представляв його Уповноважений, пан І. Ліщина.

4.  Пан І. Кіценко (заява № 50379/15) помер у 2018 році під час розгляду справи у Суді. Його мати, пані Лілія Василівна Кіценко, повідомила Суд про своє бажання підтримати заяву.

ПРАВО

ПОПЕРЕДНЄ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВИ № 50379/15

5.  Уряд стверджував, що скарги пана І. Кіценка на жорстоке поводження та непроведення ефективного розслідування стосувалися прав, які не могли бути передані іншій особі. Тому мати заявника, пані Л. Кіценко, не мала права підтримувати заяву замість нього.

6.  Суд вважає, що хоча порушення Конвенції, на які скаржився заявник, безпосередньо не вплинули на його матір, після його смерті вона має право підтримувати заяву від його імені (див. рішення у справі «Кирпиченко проти України» (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 55, від 02 квітня 2015 року з подальшими посиланнями). Однак далі по тексту посилання робитиметься на пана І. Кіценко, як на заявника.

ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

7.  Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

СТВЕРДЖУВАНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

8.  Заявники скаржилися за різними положеннями Конвенції на жорстоке поводження з ними працівників міліції і непроведення належного розслідування відповідних скарг. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року), вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 3 Конвенції, яка передбачає:

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»

Прийнятність

9.  Суд вважає, що ці скарги не є ні явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, ні неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

Суть

10.  Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див. в якості нещодавнього прикладу рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження стверджуваних тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими.

11.  З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).

12.  Суд зазначає, що у згаданій справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173 – 180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему для цілей статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.

13.  Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними. Тоді як деякі скарги не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували скарги заявників, що вони стали потерпілими від жорсткого поводження працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року; «Кулік проти України» (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року та «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.

14. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.

 15.  Отже, Суд доходить висновку, що ці скарги свідчать про порушення як процесуального, так і матеріального аспектів статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням із заявниками.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

16.  Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію»

17.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

18.  Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.  Постановляє, що мати пана І. Кіценка, пані Л. Кіценко, має право продовжити це провадження від його імені;

2.  Вирішує об’єднати заяви;

3.  Оголошує заяви прийнятними;

4.  Постановляє, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції у зв’язку зі скаргами на жорстоке поводження працівників міліції;

5.  Постановляє, що:

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

6.  Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 вересня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря

Стефані Моро-Вікстром

(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова

 

ДОДАТОК

 

1.  Заява № 6648/14

пана Вадима Олександровича Поліщука

громадянина України 1975 року народження, який проживає у Сполученому Королівстві

представляла пані Н.В. Гурковська, юрист, яка практикує у м. Вінниця

Подана 30 грудня 2013 року

А.  Скарга за статтею 3 на жорстоке поводження працівників міліції

Наданий заявником опис жорстокого поводження

02 червня 2007 року приблизно о 17 год 00 хв заявник прийшов до Козятинського районного відділу міліції для допиту як можливий свідок у справі про насильницьку смерть його бізнес-партнера В.Т. Працівники міліції не дозволили захиснику заявника О.Б. супроводжувати його і чинили тиск на заявника, аби той зізнався у вбивстві В.Т. Зокрема, до заявника застосували кайданки, позбавили сну та їжі; наносили удари ногами та кулаками, прикували до металевої решітки; застосовували струм до його статевих органів, душили (на голову заявника надягався поліетиленовий пакет), і погрожували, що його родичі потраплять до в’язниці.

Відповідні факти та документи

Ключові питання

1.  Медичні та інші докази:

(i)  08-14.06.07 – висновок експерта № 343 (Експерт О.Ш., Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи): садна (праве стегно; згідно з твердженнями заявника укус собаки 31.05.07); чотири синці (поперек, грудна клітка, ліве стегно; згідно з твердженнями заявника він вдарився об двоярусне ліжко в ізоляторі); пояснення заявника щодо причин утворення тілесних ушкоджень є правдоподібними;

 (ii)  У невстановлену дату до 12.04.12: показання експерта О.Ш. у суді під час судового розгляду справи заявника: описані раніше тілесні ушкодження також могли бути заподіяні внаслідок жорстокого поводження; ця ймовірність не досліджувалася, оскільки слідчий, який дав вказівку О.Ш. провести експертизу, не поставив питань у зв’язку з цим.

2.  Скаргу подано:

(i)  05.06.07 начальнику УМВС у Вінницькій області, до Козятинської міжрайонної прокуратури та прокуратури Вінницької області (захисник заявника О.Б.): працівники міліції свавільно затримали заявника, перешкоджаючи О.Б. супроводжувати його та ймовірно чинили на нього тиск;

(ii)  22.06.07 до Козятинської міжрайонної прокуратури (матір заявника);

(iii)  28.09.07 слідчому, який розслідував справу про вбивство В.Т. (заявником самостійно): відмова від наданих під тиском зізнавальних показань.

3.  Відповідь органів державної влади:

 (i)  16.06.07 – постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (Козятинська міжрайонна прокуратура, у відповідь на скаргу захисника): допитаний слідчим О.Бр. заявник заперечив жорстоке поводження: підстави для розслідування відсутні;

 (ii)  28.08.10 – нова постанова про відмову у порушенні кримінальної справи (Козятинська міжрайонна прокуратура у відповідь на скаргу матері заявника): скарга безпідставна;

 (iii)  12.04.12 – окрема ухвала, направлена Генеральному прокурору України та Міністру внутрішніх справ України (Погребищенський районний суд): під час розгляду справи судом було встановлено, що заявник тримався під вартою з 02.06.07 до 08.06.07 незаконно та був підданий жорстокому поводженню: вимагалося вжиття дій (01.08.12 Апеляційний суд Вінницької області скасував ухвалу);

(iv)  13.09.12 – постанову від 28.08.10 скасовано (прокурором вищого рівня): недоліки в проведенні дослідчої перевірки – не відібрано показань у заявника та працівників міліції;

(v)  04.01.13 – порушення кримінальної справи (Козятинська міжрайонна прокуратура);

(vi)  15.04.13 – закриття кримінальної справи;

(vii)  01.08.13 та 13.08.13 – скаргу та апеляційну скаргу захисника заявника залишено без задоволення (Козятинський міськрайонний суд та Апеляційний суд Вінницької області).

4.  Ключові дії:

 (i)  Відібрання показань у заявника, його матері та деяких працівників міліції;

 (ii)  Проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень за постановою слідчого О.Бр., який також розслідував вбивство В.Т.

5.  Ключові висновки:

Докази жорстокого поводження відсутні; тілесні ушкодження могли бути спричинені укусом собаки та ударом об двоярусне ліжко, як сказав заявник судовому експерту 08.06.07.

6.  Інші відповідні факти та документи

 (i)  31.05.07 – порушення кримінальної справи за фактом насильницької смерті В.Т.;

 (ii)  02.06.07 – заявник прийшов до Козятинського райвідділу міліції для допиту у зв’язку з розслідуванням вбивства В.Т.;

 (iii)  03.06.07, о 23 год 15 хв – тримання заявника під вартою заявника задокументовано протоколом про затримання (Козятинський райвідділ міліції): за підозрою у вчиненні хуліганства у 2005 році;

 (iv)  04.06.07 – заявник дав письмові зізнавальні показання у вбивстві В.Т.;

 (v)  08.06.07 – тримання заявника під вартою задокументовано протоколом про затримання (Козятинський райвідділ міліції ): за обвинуваченням у вчиненні вбивства В.Т.;

 (vi)  13.06.07 – постанова про звільнення заявника з-під варти, затриманого у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні хуліганства (Козятинський райвідділ міліції): недостатня кількість доказів вчинення цього злочину заявником;

(vii)  12.04.12 – заявника виправдано за обвинуваченням у вчиненні вбивства та звільнено з-під варти (Погребищенський районний суд): численні прогалини та суперечності у доказах;

 (viii)  у незазначену дату заявник поїхав з України та переїхав до Великої Британії;

 (ix)  01.08.12 – вирок від 12.04.12 скасовано за апеляційною скаргою прокурора; справу направлено на новий розгляд (Апеляційний суд Вінницької області);

 (x)  23.12.14 – запит про видачу заявника з Великої Британії відхилено магістратським судом Лондона.

 

(i)  Не оскаржувалося, що принаймні певні тілесні ушкодження були отримані під час тримання заявника у відділі міліції; пояснення про самоушкодження було отримано у результаті проведення неповноцінного розслідування та ґрунтувалося на поспішних висновках (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Кулік проти України» (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункти 58 і 59, від 19 березня 2015 року та «Кирпиченко проти України» (Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункти 76 – 80, від 02 квітня 2015 року);

(ii)  Заявник зізнався у вчиненні злочину за відсутності процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Ковальчук проти України» (Kovalchuk v. Ukraine), заява № 21958/05, пункт 60, від 04 листопада 2010 року та «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року);

(iii)  Значна затримка у порушенні кримінальної справи (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 68 і 69, від 24 червня 2010 року  та «Савіцький проти України» (Savitskyy v. Ukraine), заява № 38773/05, пункт 105, від 26 липня 2012 року);

(iv)  Недостатні зусилля для збору об’єктивних доказів: ключові свідки (наприклад, захисник О.Б., співкамерники заявника, не були допитані; обмежений обсяг проведеної судово-медичної експертизи; непроведення очних ставок чи інших слідчих дій, спрямованих на узгодження суперечливих версій; залишення без розгляду тверджень про незаконне затримання; поспішний висновок про самоушкодження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Дрозд проти України» (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункти 69 і 70, від 30 липня 2009 року; «Гордієнко проти України» (Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 94 – 96, від 16 жовтня 2014 року та «Капустяк проти України» (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року);

(v)  Первинна перевірка не була незалежною (див. відповідні приклади у згаданому рішенні у справі «Кирпиченко проти України» (Kirpichenko v. Ukraine), пункт 87 та рішенні у справі «Зякун проти України» (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 44, від 25 лютого 2016 року)

B.  Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявник:

Моральна шкода: 10 000 євро.

Судові та інші витрати: 824 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (під час провадження на національному рівні та у Суді).

Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги від 27.11.12; акт виконаних робіт (103 години з погодинною ставкою у розмірі 200 гривень (далі – грн), еквівалентно 824 євро згідно з твердженнями заявника).

Уряд:

Вимоги надмірні та необґрунтовані.

 

Моральна шкода:

10 000 євро, як вимагалося

 

Судові та інші витрати:

824 євро

та додатково суму будь-якого податку, що може зараховуватися заявнику

 

2.  Заява № 20066/14

пана Віталія Володимировича Левченка та пана Андрія Петровича Мельниченка

громадян України 1984 і 1986 років народження, які проживають у м. Ладижин

представляла пані Н.В. Гурковська, юрист, яка практикує у м. Вінниця

Подана 24 лютого 2014 року

A.  Скарга за статтею 3 на жорстоке поводження працівників міліції

Наданий заявниками опис жорстокого поводження

20 листопада 2012 року близько 18 год 00 хв заявники прибули на будівельний майданчик, де вони раніше працювали, вимагаючи погасити заборгованість з виплати заробітної плати, яка згідно з їхніми твердженнями була затримана протягом тривалого часу. Після того, як виконроб повідомив, що керівництво вже поїхало, вони відмовилися йти з майданчика. Працівники охорони зателефонували до міліції та поскаржилися, що заявники поводилися з ними агресивно. Троє працівників міліції – Л.Т., А.К. та О.К. – прибули та затримали заявників, вважаючи, що вони вчинили дрібне хуліганство. Згідно з твердженнями заявників працівники міліції спочатку надягнули на них наручники, а потім наносили численні удари ногами, кулаками та гумовими кийками як на будівельному майданчику, так і у відділі міліції. Заявників звільнили з відділу міліції того ж дня, коли прибули їхні батьки.

 

Відповідні факти та документи

Ключові питання

1.  Медичні та інші докази:

 (i)  Перший заявник:

 (a)  23.11.12 – акт № 355 (Ладижинське районне відділення судово-медичної експертизи): тілесні ушкодження середньої тяжкості (переломи (ліва рука, правий вказівний палець, лівий безіменний палець); множинні гематоми (обличчя, кінцівки)) – можливо отримані 20.11.12;

(b)  12.02.13 – акт № 23 (те саме відділення): першому заявнику нанесли щонайменше вісім – дев’ять ударів твердими тупими предметами (ймовірно, ногами, кийками, меблями або іншими предметами оздоблення);

(c)  25.09.13 – висновок експерта № 107 (Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи): першому заявнику нанесли щонайменше сім-вісім ударів тупими твердими предметами.

(ii)  Другий заявник:

 (a)  30.11.12 – акт № 356 (Ладижинське районне відділення судово-медичної експертизи): легкі тілесні ушкодження (крововилив під кон’юнктиву правого ока, синці (ноги), забій грудної клітки та лівої вушної раковини) – можливо отримані 20.11.12;

(b)  11.02.13 – акт № 22 (те саме відділення): другому заявнику нанесли щонайменше три-чотири удари тупими предметами (ймовірно, ногами, одягненими в черевики, кулаками, кийками);

 (c)  25.09.13 – висновок експерта № 108 (Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи): другому заявнику нанесли щонайменше шість-сім ударів твердими тупими предметами.

2.  Скаргу подано:

22.11.12 прокуратуру міста Ладижина.

3.  Відповідь органів державної влади:

 (i)  28.11.12 – порушення кримінального провадження (прокуратура міста Ладижина);

 (ii)  05.12.12, 20.02.13, 02.10.13, 02.02.15, 15.06.15, 30.10.15 – постанови про закриття кримінального провадження (працівники міліції, які зазнали нападу заявників, отримали легкі тілесні ушкодження; вони законно застосували силу для протидії агресивній поведінці та здійснення затримання) – постанови були скасовані за скаргами заявників (прокурорами вищого рівня/судами): недоліки у проведенні розслідування та порушення процесуальних прав заявників.

4.  Ключові висновки/поточний статус:

Станом на червень 2016 року провадження у справі перебувало на стадії розгляду (останнє повторне відкриття: 11.05.16).

(i)  З огляду на характер, тяжкість та наявність тілесних ушкоджень в декількох місцях не було доведено, що ступінь застосованої працівниками міліції сили виправдовувався поведінкою заявників або що їхні тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження (див. відповідні приклади у рішеннях у справах «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 67, від 13 березня 2014 року та «Чміль проти України» (Chmil v. Ukraine), заява № 20806/10, пункти 78 і 79, від 29 жовтня 2015 року);

 (ii)  Загальна тривалість розслідування та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 28 листопада 2013 року та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року).

 

B.  Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявники:

Моральна шкода:10 000 євро першому заявнику та 5 000 другому заявнику.

Судові та інші витрати:1 106 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (під час проваджень на національному рівні та у Суді).

Підтверджуючі документи:договір про надання правової допомоги з пані Н.В. Гурковською від 17.12.12; акт виконаних робіт (126 годин з погодинною ставкою у розмірі 250 грн, еквівалентно приблизно 1 106 євро згідно з твердженнями заявників).

Уряд:

Вимоги надмірні.

Моральна шкода:

3 900 євро кожному заявнику

Судові та інші витрати:

1 106 євро

та додатково сума будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

 

3.  Заява № 71563/14

пана Олександра Миколайовича Клименка

громадянина України 1961 року народження, який на момент подання цієї заяви перебував під вартою у м. Полтава

представляла пані О.М. Ащенко, юрист, яка практикує у м. Харків

 Подана 31 жовтня 2014 року

A.  Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції

Наданий заявником опис жорстокого поводження

Затриманий 30 грудня 2008 року заявник тримався під вартою та у різні дати був підданий жорстокому поводженню працівників Полтавського МВ УМВС України. Працівники міліції змусили його надати зізнавальні показання, що він разом зі своїм другом Ю.Л. брав участь у вчиненні численних злочинів. Зокрема, працівник міліції чинили на нього психологічний тиск, наносили удари кулаками, ногами та ображали заявника, позбавляли його їжі та сну, а також тримали його декілька днів прикутим до металевої решітки. Окрім того, 05 січня 2009 року працівник міліції В.Т. разом з двома іншими особами неодноразово застосовував до заявника електричний струм через електроди, прикріплені до його вух. У розпачі того дня заявник спробував вчинити самогубство, проковтнувши металевий предмет.

Відповідні факти та документи

Ключові питання

1.  Медичні та інші докази:

(i)  31.12.08 - запис у журналі (Полтавський ізолятор тимчасового тримання (далі – ІТТ)): рана лівої брови;

(ii)  05.01.09 – заключення (Полтавська клінічна міська лікарня): ендоскопічне вилучення металевого предмета (що нагадує ручку чайної ложки) зі стравоходу;

(iii)  09.02.09 – заключення (Полтавський слідчий ізолятор, далі – СІЗО): гематоми жовто-зеленого кольору на лівому плечі (5х5 см) і правому стегні (2х3 см); згідно з поясненням заявника були нанесені працівниками міліції 29.01.09;

(iv)  13.02.09 – акт № 292 (Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи): нові тілесні ушкодження та скарги під час експертизи 12.02.09 відсутні.

2.  Скаргу подано:

(i)  09.02.09 – працівникам медичної частини Полтавського СІЗО;

(ii)  29.10.09 – до Ленінського районного суду міста Полтава, під час судового розгляду справи заявника, заявником та його співобвинуваченим Ю.Л., який також стверджував про жорстоке поводження з ним.

3.  Відповідь органів державної влади:

(i)  29.10.09 – Ленінський районний суд міста Полтава дав прокуратурі Ленінського району вказівку розслідувати стверджуване жорстоке поводження;

(ii)  26.11.09, 26.03.12, 23.08.12 та 08.10.12 – постанови про відмову у порушенні кримінальної справи: ознаки жорстокого поводження працівників міліції відсутні; постанови скасовані за скаргами заявника (прокурорами вищого рівня/судами): недоліки у проведенні дослідчої перевірки;

(iii)  10.02.14 – порушення кримінального провадження (прокуратура Полтавської області);

(iv)  31.03.14, 31.09.14 – закриття кримінального провадження: ознаки жорстокого поводження працівників міліції відсутні; постанови скасовані за скаргами Ю.Л. (суди): недоліки у проведенні розслідування;

(v)  23.07.15: закриття кримінального провадження.

4.  Ключові дії:

Відібрання показань у заявника, його співобвинуваченого Ю.Л. та декількох працівників міліції; розгляд медичної документації заявника.

5.  Ключові висновки:

Небезпідставної скарги на жорстоке поводження працівників міліції подано не було; ненадання пояснень щодо походження задокументованих тілесних ушкоджень.

6.  Інші відповідні факти:

(i)  30.12.08 – заявник та його друг Ю.Л. затримані під час спроби продати зброю і згодом поміщені під варту;

(ii)  04.03.16 – заявник і Ю.Л. визнані винними у вчиненні низки злочинів та їм обрано покарання у виді позбавлення волі на строк, проведений ними під вартою під час досудового розслідування (Полтавський районний суд).

 

(i)  Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походженню задокументованих тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були отримані внаслідок жорстокого поводження, відсутні підстави ставити під сумнів доводи заявника про жорстоке поводження з ним (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року та «Душка проти України» (Dushka v. Ukraine), заява № 29175/04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року);

(ii)  Протягом чотирьох років повноцінне розслідування не проводилося, лише неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310 – 312, від 01 липня 2010 року, «Ляпін проти Росії» (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132 – 136, від 24 липня 2014 року та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);

(iii)  Загальна тривалість розслідування та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року);

(iv)  Відсутні ознаки докладання достатніх зусиль для збору об’єктивних доказів; зокрема, не було проведено очних ставок між заявником і працівниками міліції; не вжито інших заходів для усунення суперечностей між їхніми викладами подій та перевірки правдоподібності тверджень заявника; не вжито спроб встановити походження задокументованих під час тримання під вартою тілесних ушкоджень та узгодження відповідних записів з висновками судово-медичної експертизи  (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Дрозд проти України» (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункти 69 і 70, від 30 липня 2009 року; «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року та «А.Н. проти України» (A.N. v. Ukraine), заява № 13837/09, пункти 67 – 70, від 29 січня 2015 року).

B.  Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявник:

Моральна шкода: 30 000 євро.

Судові та інші витрати: 720 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (під час провадження у Суді).

Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги від 05.10.14 та акт виконаних робіт від 05.10.14 (дванадцять годин з погодинною ставкою у розмірі 60 євро для підготовки заяви до Суду).

Інша відповідна інформація: заявнику було надано 850 євро в якості правової допомоги.

Уряд:

Моральна шкода: Вимога надмірна та необґрунтована.

Судові та інші витрати: на розсуд Суду.

Моральна шкода:

15 000 євро

та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику

 

4.  Заява № 50379/15

пана Ігоря Геннадійовича Кіценка

громадянина України 1973 року народження, який помер у 2018 році

представляла пані О.Є. Сапожнікова, юрист, яка практикує у м. Київ

Подана 25 вересня 2015 року

A.  Скарга за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції

Наданий заявником опис жорстокого поводження

04 березня 2010 року троє працівників підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» затримали заявника на вулиці та надягнули кайданки із застосуванням фізичної сили під приводом, що він здійснив розбійний напад на двох перехожих; оскільки заявник висловив усний протест вони нанесли йому удари кулаками та ногами дорогою до відділу міліції. Того ж дня у відділі міліції заявнику, який страждав на інсулінозалежний цукровий діабет, не було своєчасно надано ін’єкцію інсуліну, незважаючи на його неодноразові прохання; його близький до коми стан був використаний, аби змусити підписати певні показання та процесуальні документи. Швидку медичну допомогу викликали лише після того, як заявник почав втрачати свідомість.

Відповідні факти та документи

Ключові питання

1.  Медичні та інші докази:

(i)  04.03.10 – карта виїзду швидкої медичної допомоги: ін’єкція інсуліну;

(ii)  11.03.10 – висновок експерта № 1307 (Київське обласне бюро судово-медичної експертизи): пара орбітальні гематоми обох боків (1,5х2 см; 3х3,5 см), які утворилися від дії тупого предмета(ів); можливо отримані 04.03.10; не виключається самостійне заподіяння собі тілесних ушкоджень;

(iii)  24.03.10 – виписка з медичної карти № 6065 (Київська лікарня швидкої медичної допомоги): стаціонарне лікування (05-08.03.10); невідкладна допомога при діабеті та панкреатиті; пара орбітальні гематоми; садна на обличчі.

2.  Скаргу подано:

05.03.10 слідчому Дніпровського районного управління ГУМВС України Є.Г. (під час допиту як підозрюваного).

3.  Відповідь органів державної влади:

(i)  25.05.10 – скарга на жорстоке поводження направлена до прокуратури Дніпровського району м. Києва для проведення дослідчої перевірки (слідчий міліції Є.Г.);

(ii)  04.06.10, 27.08.10, 09.11.10, 19.01.12, 01.06.12, 10.08.12, 18.09.12 та 13.11.12 – постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Дніпровського району): ознаки жорстокого поводження відсутні; постанови скасовані за скаргами заявника (прокурорами вищого рівня/судами): недоліки у проведенні дослідчої перевірки;

(iii)  22.01.14 – порушення кримінального провадження (прокуратура міста Києва);

(iv)  09.04.14 та 13.05.15 – закриття кримінального провадження (прокуратура міста Києва); постанови скасовані за скаргами заявника (Печерський районний суд міста Києва): недоліки у проведенні розслідування;

(v)  13.04.18 – нова постанова про закриття кримінального провадження (прокуратура міста Києва).

4.  Ключові дії:

(i)  Відібрання показань у працівників міліції, заявника, його матері, деяких свідків;

(ii)  Проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень.

5.  Ключові висновки:

Жорстокого поводження не було; гематоми заявника могли бути заподіяні ним собі самостійно.

6.  Інші відповідні факти та документи:

(i)  04.03.10 – протокол про адміністративне затримання (Дніпровське районне управління ГУМВС України): порушення громадського порядку;

(ii)  22 березня 2012 року – заявника визнано винним у вчиненні розбою (Дніпровський районний суд міста Києва).

 

(i)  Держава не надала правдоподібного, задовільного та переконливого пояснення походженню тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були отримані внаслідок жорстокого поводження працівників міліції після затримання заявника, як він стверджував (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року та «Душка проти України» (Dushka v. Ukraine), заява № 29175/04, пункт 48, від 03 лютого 2011 року);

(ii)  Протягом майже чотирьох років повноцінне розслідування не проводилося, лише неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310 – 312, від 01 липня 2010 року, «Ляпін проти Росії» (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132 – 136, від 24 липня 2014 року та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);

(iii)  Загальна тривалість розслідування та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року);

(iv)  Поспішний висновок, що гематоми були заподіяні собі самостійно; відсутні спроби встановити, чи було відхилено прохання про своєчасне введення ін’єкції інсуліну, як стверджував заявник (див. для порівняння рішення у справах «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 123, від 17 грудня 2009 року; «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 80, від 03 грудня 2015 року та «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 60, від 14 березня 2017 року).

B.  Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявник:

Моральна шкода: 100 000 євро матері заявника.

Судові та інші витрати: 3 000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (під час провадження на національному рівні та у Суді) мають бути сплачені безпосередньо пані
О.Є. Сапожніковій.

Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (136 годин з погодинною ставкою у розмірі 700 грн, еквівалентно 3 000 євро згідно з твердженнями заявника).

Уряд:

Вимоги надмірні та необґрунтовані.

Моральна шкода:

15 000 євро спадкоємцю заявника.

Судові та інші витрати:

3 000 євро, які мають бути сплачені безпосередньо пані О.Є. Сапожніковій, як вимагалося.

 

додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися спадкоємцю заявнику.

 

Full & Egal Universal Law Academy