POLITICAL PARTY “PATRIA” AND OTHERS v. The Rebublic of Moldova (№ 5113/15 та 14 інших) Текст неофіційного перекладу рішення Обставини справи Справа стосувалася заборони партії-заявникові брати участь у парламентських виборах у 2014 року у зв’язку з фінансовими правопорушеннями. Заявниками у справі є політична партія «Patria» та 14 кандидатів у її виборчому списку, які є громадянами Молдови. 27 листопада 2014 року, за три дні до виборів, національні суди задовольнили заяву Центральної виборчої комісії (далі – ЦВК) про виключення партії-заявника через те, що вона всупереч положенням національного виборчого законодавства використовувала незадекларовані кошти, включаючи гроші, що надійшли з-за кордону. ЦВК здійснила такий крок після того, як на її адресу надійшов лист від керівника загальної інспекції поліції, який стверджував, що партія-заявник у своїй виборчій кампанії використала понад 8 млн молдавських леїв іноземного походження, що належали відомому політику й бізнесмену, кандидату за першим номером у списку партії-заявника. Він керував усім своїм бізнесом із Російської Федерації, а в 2012 році повернувся до Молдови та намагався створити дві політичні партії, які Міністерство юстиції відмовилося зареєструвати. Іншим аргументом для виключення партії-заявника, який був прийнятий ЦВК та судами, було те, що партія-заявник, ймовірно, витратила понад 5 млн молдовських леїв незадекларованих коштів для придбання 11 автомобілів у травні 2014 року, а також пального та оплати наданих послуг мобільного зв’язку. Суди не розглянули аргументи партії-заявника про необґрунтованість обвинувачень, оскільки автомобілі були придбані до того, як кандидат за першим номером у списку партії-заявника привіз 8 млн молдавських леїв до Молдови, і до початку виборчої кампанії, і що все пальне та мобільний зв’язок були сплачені з банківського рахунка партії-заявника. Суди також не розглянули аргумент, що ЦВК повідомила про це партію-заявника лише за 15 хвилин до початку судового засідання у справі 26 листопада 2014 року, чим порушила Регламент ЦВК, ускладнивши підготовку свого захисту партією-заявником. Посилаючись на статтю 3 Першого протоколу до Конвенції (право на вільні вибори) та статтю 14 Конвенції (заборона дискримінації), заявники стверджували, що заборона партії-заявникові брати участь у виборах 2014 року була безпідставною та мала прихований мотив, а саме – усунути конкурента з високим рівнем популярності та підтримки у суспільстві. Оцінка Суду Скасування реєстрації партії було втручанням як у права партії, так і окремих заявників згідно зі статтею 3 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання ґрунтувалося на передбачуваних положеннях закону та переслідувало легітимну мету дотримання верховенства права та захисту належного функціонування демократії, що передбачало забезпечення рівних та справедливих умов для всіх кандидатів виборчої кампанії та гарантування свободи вираження думки на виборах. Рішення про дискваліфікацію партії-заявника обґрунтоване насамперед тим, що остання використовувала для своєї агітації кошти іноземного походження, що належали заявнику – лідеру партії. Однак жодних доказів цьому твердженню працівники правоохоронних органів не надали; ні ЦВК, ні національні суди, які погодились із таким твердженням, не вимагали жодного доказу цього, і ухвалили рішення без будь-яких підстав та доказів. Іншим аргументом щодо обґрунтованості дискваліфікації партії-заявника, що була прийнята ЦВК та національними судами, було те, що вона витратила незадекларовані гроші на придбання 11 автомобілів у травні 2014 року, а також на купівлю палива та оплату послуг мобільного зв’язку. Знову ж таки, доказів, які б підтверджували це твердження, поліція не надала, і їх не вимагали ані ЦВК, ані суди. Крім цього, заявник, лідер партії, під час провадження визнав, що він профінансував придбання 11 автомобілів, але ця купівля відбулася до того, як спірні іноземні кошти були завезені до Молдови, і до початку виборчої кампанії, не кажучи вже про те, що це мало місце до створення партії-заявника. Окрім необґрунтованості обвинувачень проти партії-заявника, останній не було надано достатніх процесуальних гарантій проти свавілля. Зокрема, ЦВК проінформувала партію-заявника про слухання лише за 15 хвилин до цього, замість мінімум 20 годин, передбачених регламентом ЦВК, у зв’язку із чим партія-заявник була спантеличена і не підготовлена до слухання. Більше того, суди не звернули уваги на всі відповідні аргументи, партії-заявника і без сумніву прийняли необґрунтовані обвинувачення проти неї. Таким чином, дискваліфікація партії-заявника від участі у виборах не була обґрунтована достатніми та належними доказами, провадження виборчої комісії та національних судів не надавали партії-заявникові достатньої гарантії проти свавілля, а рішення національних органів державної влади були необґрунтовані, а тому – свавільними. Висновок Порушення статті 3 Першого протоколу до Конвенції (право на вільні вибори). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 4 серпня 2020 року і набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Full & Egal Universal Law Academy