© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад був здійснений за підтримки Фонду прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не зобов’язує Суд. Для отримання додаткової інформації ознайомтеся з повідомленням про авторські права в кінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 112
Жовтень 2008 р.
Renolde проти Франції - 5608/05
Рішення від 16.10.2008 [Секція V]
Стаття 2
Позитивні зобов’язання
Самогубство психічно неврівноваженої особи у дисциплінарній камері: порушення
Стаття 3
Поводження, що принижує гідність
Нелюдське поводження
Поміщення психічно неврівноваженого в’язня до дисциплінарної камери на сорок п’ять днів: порушення
Факти: Брат заявника, котрий знаходився на досудовому ув’язненні, відзначався у медичному звіті як особа з психічними відхиленнями. Його перевели до іншої тюрми. У його тюремній справі він відзначався як нормальний, і згадувалось седативне лікування. Проте, через два дні після переведення, він намагався скоїти самогубство порізавши руки. Бригада швидкої психіатричної допомоги діагностувала епізод гострого марення і приписала належне лікування. Двічі на тиждень йому видавали ліки, але не було спроб перевірити, чи він дійсно приймав їх. Згодом його перевели під нагляд регіональної медичної і психологічної служби і помістили самого до камери, де він знаходився під спеціальним наглядом у вигляді частіших перевірок. Проте, він напав на охоронця, і його на 45 днів перевели до дисциплінарної камери. Наступного дня після видання цього наказу, він написав листа сестрі, у якому казав, що вже не може терпіти. Побачивши цей лист, його адвокат подала прохання про психіатричну перевірку його психічної спроможності до утримання у дисциплінарній камері, але його знайшли у камері повішеним до того, як було здійснено огляд. За три дні перед тим йому видали запас ліків на кілька днів, але, знову ж, без жодної спроби перевірити, чи він дійсно приймав їх.
Прокурор розпочав попереднє слідство, яке встановило, inter alia, що брат заявника скоїв самогубство, і що в його тілі не було слідів присутності медичних речовин. Прокурор запросив порушення судового слідства щодо підозри у ненавмисному вбивстві невідомою особою чи особами. Брати і сестри померлого приєднались до справи як цивільні позивачі. Слідчий суддя наказав двом експертам підготувати психіатричний звіт, які дійшли висновку, що брат заявника був придатним до утримання у дисциплінарній камері, і що причиною того, що в його тілі не було слідів присутності медичних речовин, було його власне небажання продовжувати лікування. З огляду на наявність в історії хвороби марення, таке рішення могло збільшити ризик самогубства. Адвокат цивільних позивачів просив висунути обвинувачення у скоєнні ненавмисного вбивства на тій підставі, що заходи, вжиті для безпеки загиблого і догляду за ним, були неналежними, життя ув’язненого, відомого своєю вразливістю, було поставлене під ризик через поміщення його до дисциплінарної камери, а також йому не надали допомоги, яку він мав отримати як особа з групи ризику. Суддя відхилив це прохання і постановив, що воно є недоречним після того, як було встановлено, що за братом заявника належно наглядали спеціалісти, і що самогубство було спричинене психотичними порушеннями, і ніщо не вказувало на депресивний синдром. Апеляційна інстанція залишила це рішення без змін.
Право: Стаття 2 – Докази доводили, що державні органи знали, від моменту першої спроби скоєння самогубства, що брат заявника страждав від гострих психотичних розладів, здатних призвести до завдання собі ушкоджень. Хоча його стан був нестабільним, і не обов’язково існувала безпосередня небезпека наступної спроби самогубства, проте, така небезпека була реальною, і він повинен був знаходитись під постійним наглядом щодо раптового погіршення стану. Стосовно ув’язненого в такому стані, державні органи мали б вжити заходів спеціального призначення, щоб переконатись, чи достатньо добре він почувається, аби залишатись в ув’язненні. Проте, незважаючи на спробу самогубства і діагностування його психічного стану, питання про переведення його до психіатричної лікарні так ніколи і не обговорювалось. Більш того, не забезпечивши належне утримання брата заявника, державні органи мали б принаймні надати належне медичне лікування, яке відповідало б серйозності його стану. Не закриваючи очі на труднощі, з якими зіткнулось керівництво тюрми, Суд мав серйозні сумніви щодо доречності надання ув’язненому, щодо якого було відомо, що він страждає на психотичні розлади, дозволу на самостійний щоденний прийом ліків без нагляду. Хоча невідомо, що змусило брата заявника до самогубства, неспроможність забезпечити щоденний прийом ліків відіграла свою роль у його смерті. Зрештою, схоже, його психічний стан не брався до уваги, оскільки, через три дні після першої спроби самогубства, дисциплінарна комісія призначила йому максимальне покарання - 45 днів утримання у дисциплінарній камері. Це ізолювало його і позбавило відвідувань і будь-якої діяльності, тим самим збільшивши ризик самогубства. З огляду на ці висновки, Суд вирішив, що державні органи не виконали свої позитивні зобов’язання захистити право на життя брата заявника.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 3 – У справі Keenan проти Сполученого Королівства (№ 27229/95, ECHR 2001-III, Інформаційне повідомлення № 29), Суд встановив, що призначення дисциплінарного покарання, яке вважалось суворим, у вигляді 7 днів одиночного ув’язнення у дисциплінарній камері і додаткове ув’язнення на 28 днів становили поводження, заборонене статтею 3 Конвенції. Покарання, призначене брату заявника, було значно суворішим, і, ймовірно, зламало його психічний і моральний спротив. Він страждав на той час від страху і відчаю. Дійсно, за вісім днів перед смертю його стан настільки стурбував його адвоката, що вона негайно попросила слідчого суддю провести перевірку його психічної спроможності до утримання у дисциплінарній камері. Покарання, призначене брату заявника, було, таким чином, несумісним зі стандартами поводження, які вимагаються щодо психічно хворої особи, і становило нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження і покарання.
Висновок: порушення (одноголосно).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Це резюме, підготовлене Секретаріатом, не є обов’язковим для Суду.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька. Цей переклад був здійснений за підтримки Фонду прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не зобов’язує Суд, і Суд не несе відповідальності за його якість. Він може бути завантажений з бази даних судової практики Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, яким Суд надав його. Він може бути відтворений у некомерційних цілях за умови зазначення повної назви справи разом з вище вказаним повідомленням про авторські права і посиланням на Фонд прав людини. Будь-яку особу, яка бажає використовувати переклад або його частину в комерційних цілях, просимо зв’язатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Click here for the Case-Law Information Notes
Full & Egal Universal Law Academy