ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «РОМАНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF ROMANOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 5159/21 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
24 лютого 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Романов та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Lətif Hüseynov), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 03 лютого 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 22453/21 заявник також висунув інші скарги за Конвенцією.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися, головним чином, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції, які передбачають:
Пункт 1 статті 6 Конвенції
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом ... який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що скарги, висунуті заявником у заяві № 12761/21 на тривалість іншого кримінального провадження, яке тривало з 12 березня 2009 року до
29 жовтня 2014 року, мають бути відхилені, оскільки заявник не дотримався шестимісячного строку, передбаченого пунктом 1 статті 35 Конвенції.
8. Щодо решти скарг за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
9. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень, як описано у таблиці в додатку, була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. Заявник у заяві № 22453/21 також подав скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції за відповідною усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Іванов проти України» (Ivanov v.Ukraine), заява № 15007/02, пункти 90 – 97, від 07 грудня 2006 року) та «Нікіфоренко проти України» (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує неприйнятною скаргу заявника у заяві № 12761/21 на надмірну тривалість провадження, яке тривало з 12 березня(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено 24 лютого 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Lətif Hüseynov)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість Інстанції
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат (в євро)[1]
5159/21
09.01.2021
Юрій Валерійович РОМАНОВ 1972
Собина Павло Миколайович
м. Охтирка
08.05.2014
триває
Більше 7 років,
8 місяців та 5 днів
1 інстанція
3 000
12761/21
01.03.2021
Ігор Семенович
ЛОБОДІН
1961
28.09.2011
04.12.2020
9 років, 2 місяці та
7 днів
1 інстанція
3 600
22453/21
17.04.2021
Олена Олексіївна ДОВГОПОЛА
1976
14.02.2006
триває
Більше 15 років та
11 місяців
2 інстанції
п.1 ст. 2 Протоколу
№ 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд: заявник перебував під підпискою про невиїзд з 17 лютого 2006 року до 23 грудня 2020 року, більше 14 років та
10 місяців
8 600
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.