Дата 11/07/2019 прийняття: Дата набуття 11/10/2019 статусу (Палата) остаточного: Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Назва: CASE OF SADOCHA v. UKRAINE (Application no. 77508/11) Зміст: Заявник є громадянином Чехії, який народився 1972 року та поживає в м. Оломоуц. В липні 2011 року заявник подорожував з України в Польщу, тримаючи при собі 41 000 євро. Його ручна поклажа була перевірена за допомогою сканерів; працівник митної служби запитав заявника чи має він готівкові кошти, після чого заявник пред’явив наявні кошти працівнику митної служби. Заявника було звинувачено у порушенні митних правил у зв’язку із недекларуванням повної суми готівкових коштів, після чого 31 000 євро були негайно конфісковані, а 10 000 євро були залишені заявникові. Судове засідання відбулося в серпні того ж року. Адвокат заявника визнав, що заявник не задекларував кошти, проте він не знав, що він має обов’язок їх декларувати. Адвокат також додав, що 31 000 євро були отримані за договором позики, та надав відповідне підтвердження. Проте суд прийняв рішення про конфіскацію коштів, вказавши, що їх походження не має значення для відповідальності заявника. В апеляції адвокат заявника стверджував, що суд першої інстанції наклав несправедливе та непропорційне покарання, оскільки не взяв до уваги походження коштів та відсутність у заявника умислу їх приховати. Апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції. Розглянувши справу, ЄСПЛ зазначив, що поведінка заявника не була спрямованою на приховування готівкових коштів, навпаки він не заперечував наявності в нього готівкових коштів (п. 30 Рішення). Суд нагадав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція – тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається (у цій справі – невиконання вимоги щодо декларування) (п.31 Рішення). Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте немає жодних доказів того, що той міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду (п. 32 Рішення). Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутності ознак будь-яких інших порушень митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення (п. 33 Рішення). Також, Уряд не навів достатніх аргументів того, що менш суворе покарання у виді штрафу було недостатнім для досягнення бажаного результату – запобіганню повторному порушенню вимог декларування (п. 34 Рішення). За цих обставин конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною вчиненому правопорушенню, отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.2 Констатоване Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне порушення (стаття): володіння майном). 2 В описі цього рішення за усної згоди її автора були частково використані матеріали статті «ВИЛУЧЕННЯ ГОТІВКИ ПРИ ПОРУШЕННІ МИТНИХ ПРАВИЛ ЩОДО ЇЇ ДЕКЛАРУВАННЯ НЕ ЗАВЖДИ ПРАВОМІРНЕ» сай ту «Практика ЄСПЛ. Український аспект» – https://www.echr.com.ua/viluchennya-gotivki-pri-porushenni-mitnix-pravil- shhodo-%d1%97%d1%97-deklaruvannya-ne-zavzhdi-pravomirne/.
Full & Egal Universal Law Academy