ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «СІНЬКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF SINKO AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 1516/21 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
16 квітня 2026 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Сінько та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,
Діана Сирку (Diana Sârcu),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 26 березня 2026 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
ПРАВО ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ5. Заявники скаржилися, головним чином, на неефективність проваджень на національному рівні щодо смерті їхніх родичів внаслідок неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками. Вони посилалися, прямо чи по суті, на статтю 2 Конвенції.
6. Насамперед Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору процесуальних зобов’язань держави за статтею 2 Конвенції в контексті охорони здоров’я. Відповідні загальні принципи наведені в рішенні у справі «Лопеш де Соуза Фернандеш проти Португалії» [ВП] (Lopes de Sousa Fernandes v. Portugal) [GC], заява № 56080/13, пункти 214 – 221, від 19 грудня 2017 року).
7. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що провадження на національному рівні характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів державної влади встановити обставини смерті найближчих родичів заявників, а також встановити відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.
8. У керівних справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, від 05 грудня 2013 року) та «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), заява № 6318/03, від 16 січня 2014 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання (див., для ілюстративних цілей, рішення у справах «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], заява № 65663/12, від 28 липня 2016 року) та «Третьякова проти України» [Комітет] (Tretyakova v. Ukraine) [Committee], заява № 63126/13, від 04 листопада 2021 року), Суд вважає, що у цій справі розслідування на національному рівні не відповідали критерію ефективності.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
ІНШІ СКАРГИ11. У заявах № 1516/21 і № 44287/21 заявники також подали скарги за матеріальним аспектом статті 2 Конвенції.
12. Суд розглянув висунуті скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
З цього випливає, що ця частина заяв має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадані рішення у справах «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), пункт 104 та «Третьякова проти України» (Tretyakova v. Ukraine), пункт 43) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, а також відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 квітня 2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтею 2 Конвенції
(неефективність проваджень на національному рівні щодо смерті родичів заявників внаслідок неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Події, що передували справі
Провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
1516/21
18.12.2020
Анатолій Леонідович СІНЬКО
1959
Солодовник Сергій Олександрович
с. Слобожанське, Дніпропетровської області
Обставини події
26.08.2011 мати заявника була госпіталізована до лікарні для проведення планового обстеження та подальшого лікування остеоартрозу коліна. Після огляду лікарем С. було виявлено декілька інших проблем зі здоров’ям, і за рекомендацією лікаря пацієнтка погодилася на операцію з видалення грижі черевної порожнини. Операцію було проведено 06.09.2011. Наступного дня стан здоров’я пацієнтки почав стрімко погіршуватися, і 09.09.2011 вона померла у зв’язку із загостренням серцево-судинного захворювання.
Кримінальне провадження та службове розслідування
За власною ініціативою лікарні було проведено службове медичне розслідування, за результатами якого було встановлено декілька суттєвих недоліків у проведенні передопераційного обстеження, самої операції та післяопераційного догляду, що призвели до смерті матері заявника. Цей висновок був підтверджений розслідуванням, проведеним Головним управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації.
25.12.2011 було порушено кримінальну справу. Слідчий призначив судово-медичну експертизу (№ 171), за результатами якої було виявлено декілька недоліків у лікуванні матері заявника лікарем С. 05.07.2012 заявнику було надано статус потерпілого. 03.08.2012 лікарю С. пред’явили обвинувачення у неналежному виконанні своїх професійних обов’язків, що призвело до смерті пацієнтки. Однак, у зв’язку з процесуальними недоліками та порушенням прав лікаря С. на захист, прокурор повернув справу на додаткове розслідування та вимагав від слідчого призначення додаткової судово-медичної експертизи. Другу судово-медичну експертизу провели ті самі експерти. Висновки другої експертизи підтвердили висновки першої. 29.04.2013 було складено обвинувальний акт.
11.12.2013 суд першої інстанції визнав лікаря С. винним; апеляційний суд змінив покарання, залишивши решту вироку без змін. Однак своєю ухвалою від 20.11.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував вирок і повернув справу на повторний розгляд до апеляційного суду.
31.03.2015 апеляційний суд призначив ще одну судово-медичну експертизу (№ 81/к), за результатами якої було зроблено висновок, що у матері заявника не було особливих протипоказань до проведення операції, і попри декілька недоліків у діях лікаря С., прямого причинно-наслідкового зв’язку зі смертю пацієнтки не було. 24.09.2015 апеляційний суд повернув справу до суду першої інстанції. Крім того, обвинувальний акт двічі повертався прокурору; після подання апеляційних скарг обох сторін суд декілька разів повертав справу на новий розгляд. 10.01.2019 суд першої інстанції визнав лікаря С. невинуватим, посилаючись, головним чином, на висновок судово-медичної експертизи № 81/к та відхиливши попередні висновки експертизи, як недопустимі докази. Своєю остаточною постановою від 17.06.2020 Верховний Суд за відсутності заявника залишив цей вирок без змін.
Зокрема, суди зазначили, що усупереч закону експертизи 2012 та 2013 років проводилися за участю хірурга Б., який також був членом клініко-експертних комісій; прокурор повернув справу на додаткове розслідування саме у зв’язку з недоліками у проведенні експертизи 2012 року (порушення права лікаря С. на захист), додаткова судово-медична експертиза 2013 року була проведена тими самими експертами, які проводили судово-медичну експертизу 2012 року; тому обидві експертизи були недопустимими доказами, як і допити експертів, які проводили ці експертизи. Крім того, суди не змогли встановити прямий причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря С. та смертю матері заявника, оскільки до її післяопераційного догляду були залучені інші лікарі, і їхні дії не оцінювалися під час розслідування.
Національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (див. рішення у справі «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], пункт 35, від 28 липня 2016 року);
повернення справи у зв’язку з недоліками розслідування (див. рішення у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, пункт 72, від 05 грудня 2013 року та «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), заява № 6318/03, пункти 75 і 76, від 16 січня 2014 року),
неправомірна затримка та відсутність ретельності (див. рішення у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, пункт 72, від 05 грудня 2013 року; «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), заява № 6318/03, пункти 75 і 76, від 16 січня 2014 року; «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], заява № 65663/12, пункти 35 і 37, від 28 липня 2016 року; та «Третьякова проти України» [Комітет] (Tretyakova v. Ukraine) [Committee], заява № 63126/13, пункти 31 – 33, від 04 листопада 2021 року);
Невстановлення суттєвих фактів справи та можливих помилок, допущених під час надання медичної допомоги (див. рішення у справах «Іоніта проти Румунії» (Ioniță v. Romania), заява № 81270/12, пункт 83, від 10 січня 2017 року; «Ніна Куценко проти України» (Nina Kutsenko v. Ukraine), заява 25114/11, пункт 159, від 18 липня 2017 року та «Лукашенко проти України» [Комітет] (Lukashenko v. Ukraine) [Committee], заява 33944/13, пункт 30, від 11 вересня 2025 року).
6 000
17167/21
12.03.2021
Олег Петрович КАРПЕНКО
1974
Давидко Ігор Анатолійович м. Суми
Обставини події
Батько заявника, якому на той момент було 79 років, мав хронічні захворювання нирок та сечовивідних шляхів. 28.03.2015 він почав погано почуватися, і 02.04.2015 його доставили каретою швидкої медичної допомоги до центральної районної лікарні в м. Суми. Після декількох медичних оглядів, 07.04.2015 батька заявника було доставлено до обласної клінічної лікарні зі спеціалізованим урологічним відділенням, і того самого дня йому було проведено невідкладну операцію. Через дві години після операції батька заявника доставили назад до районної лікарні. Після прибуття стан батька заявника погіршився, і того ж дня він помер. Заявник відмовився від проведення розтину. Він стверджував, що смерть його батька настала у зв’язку з неналежним виконанням професійних обов’язків медичними працівниками та умовами транспортування.
Кримінальне провадження
21.12.2015 було порушено кримінальне провадження. 14.06.2016 за результатами судово-медичної експертизи було зроблено висновок про відсутність ознак неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками; неможливо було встановити точну причину смерті за відсутності патологоанатомічного дослідження; протипоказань до транспортування батька заявника ні до, ні після операції не було. Заявник звернувся з клопотанням про проведення інших судово-медичних експертиз, які 15.02.2018 та 10.02.2021 відповідно дійшли таких самих висновків. 06.04.2021 кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 19.01.2023 слідчий суддя скасував цю постанову у зв’язку з непроведенням органами державної влади необхідних слідчих дій, ненаданням оцінки доказам та неналежним обґрунтуванням закриття провадження, і розслідування було відновлено.
Національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (див. рішення у справі «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], пункт 35, від 28 липня 2016 року);
неправомірна затримка та відсутність ретельності (див. рішення у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, пункт 72, від 05 грудня 2013 року; «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), заява № 6318/03, пункти 75 і 76, від 16 січня 2014 року; «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], заява № 65663/12, пункти 35 і 37, від 28 липня 2016 року та «Третьякова проти України» [Комітет] (Tretyakova v. Ukraine) [Committee], заява № 63126/13, пункти 31 – 33, від 04 листопада 2021 року).
6 000
250
44287/21
27.08.2021
Юрій Якович ПУШКАР 1950
Токарев Геннадій Володимирович м. Харків
Обставини події
29.09.2009 син заявника, якому на той момент було 27 років, був госпіталізований з гострим панкреатитом. Після декількох днів інтенсивної терапії, 13.10.2009 він помер внаслідок тяжких ускладнень. Заявник стверджував, що смерть настала внаслідок серйозного втручання у виді процедури очищення крові, на яку його син не надавав згоди, непроведення перевірки переносимості сином медичних препаратів, а також помилок у діагностиці та лікуванні сина.
Кримінальне провадження та службове розслідування
У грудні 2009 року слідчий розпочав дослідчу перевірку, але неодноразово відмовляв в порушенні кримінальної справи. Розтин розпочався 14.10.2009 року та був завершений 14.01.2010 року. Заявник стверджував, що протягом цього періоду медичний персонал підробив медичну документацію, змінивши деякі записи та підробивши підпис його сина. Слідчі ніколи не перевіряли ці твердження. Експерти дійшли висновку, що син заявника помер внаслідок інтоксикації та інших ускладнень панкреатиту. 21.03.2011 року комісія Міністерства охорони здоров’я України виявила декілька помилок, які призвели до погіршення стану здоров’я сина заявника, але дійшла висновку, що лікування загалом було належним. 16.12.2012 року було порушено кримінальне провадження за частиною першою статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками) після набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, який не залишав слідчому свободи розсуду у цьому питанні. 30.01.2013 слідчий закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, але ця постанова пізніше була скасована. У наступні роки заявник неодноразово скаржився на бездіяльність слідчого, тому було призначено іншого слідчого. Бездіяльність обох слідчих була підтверджена наглядовим відділом поліції та прокурором. Слідчий не відповідав на клопотання заявника. В ході розслідування не був допитаний медичний персонал. 20.06.2018 судово-медична експертиза підтвердила, що медичне лікування було належним. Заявник не погодився з цим висновком і клопотав про проведення додаткової експертизи. 25.06.2020 було призначено нову судово-медичну експертизу, але вона так і не була проведена. 27.01.2025 розслідування було закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відмова в порушенні та/або затримка у порушенні кримінальної справи (див. рішення у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, пункт 72, від 05 грудня 2013 року; «Ніна Куценко проти України» (Nina Kutsenko v. Ukraine), заява № 25114/11, пункт 158, від 18 липня 2017 року; «Жуков і Жукова проти України» [Комітет] (Zhukov and Zhukova v. Ukraine) [Committee], заява № 60191/16 та ін., пункт 21, від 03 липня 2025 року; «Лукашенко проти України» [Комітет] (Lukashenko v. Ukraine) [Committee], заява № 33944/13, пункт 29, від 11 вересня 2025 року),
неправомірна затримка та відсутність ретельності (див. рішення у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine), заява № 45076/05, пункт 72, від 05 грудня 2013 року; «Валерій Фуклєв проти України» (Valeriy Fuklev v. Ukraine), заява № 6318/03, пункти 75 і 76, від 16 січня 2014 року; «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], заява № 65663/12, пункти 35 і 37, від 28 липня 2016 року; та «Третьякова проти України» [Комітет] (Tretyakova v. Ukraine) [Committee], заява № 63126/13, пункти 31 – 33, від 04 листопада 2021 року);
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (див. рішення у справі «Марчук проти України» [Комітет] (Marchuk v. Ukraine) [Committee], заява № 65663/12, пункт 35, від 28 липня 2016 року).
6 000
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.