CASE OF SPARYSH AND KUTSMAND v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «СПАРИШ ТА КУЦМАНД ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF SPARYSH AND KUTSMAND v. UKRAINE)

(Заяви № 49709/18 і № 49870/18)

РІШЕННЯ
 

СТРАСБУРГ

12 вересня 2024 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Спариш та Куцманд проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 Ладо Чантурія (Lado Chanturia), Голова,

 Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström),

 Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,

та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 липня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Сторони не дійшли згоди стосовно умов тримання заявників.

5.  Згідно з твердженнями заявників їх тримали в переповнених камерах. Зокрема, у Харківському слідчому ізоляторі № 27 перший заявник перебував з 10 квітня до 21 листопада 2017 року в камері № 536, площею 18 квадратних метрів (далі – кв. м) з шістьма ліжками, але в ній проживало семеро ув’язнених, які спали по черзі. Другий заявник у той самий період часу перебував у камері № 651, площею 30,75 кв. м, до якої було поміщено дванадцять осіб. Пізніше, у вересні 2017 року, його перевели до камери № 628, площею приблизно 18 кв. м і розрахованої на шість спальних місць, але в ній трималося вісім ув’язнених, які спали по черзі. У Дніпровській установі виконання покарань № 4 заявників тримали з 22 листопада 2017 року до 23 вересня 2019 року в камерах № 625, № 624 та № 619, площею 7,3 кв. м, які були розраховані на двох ув’язнених кожна. Крім того, в обох установах туалети не були відділені, вони розташовувалися на відстані 1 метра від зони приймання їжі та 1,5 метра від спальної зони. Окрім матраців, постільної білизни та рушників не надавалося. Приймати душ дозволялося раз на тиждень. Заявники були змушені прати одяг і постільну білизну в камерах холодною водою, що призводило до підвищеної вологості, цвілі та грибка на стінах. Обидва заявники страждали від постійних укусів клопів. Освітлення було недостатнім, лише одна лампочка на 60 Вт, а вентиляція була поганою, ґрати на вікнах обмежували потік повітря та природне освітлення. Харчування було неналежним, складалося з продуктів низької якості і часто гнилих, приготовлених з порушенням санітарних вимог. Ці скарги були підтверджені фотографіями камер № 625 та № 624 Дніпровської установи виконання покарань № 4 та письмовими показаннями співкамерниками заявників К., С., В. та Д., які проживали з ними в камерах № 651, № 536, № 628 і № 619 відповідно.

6.  У своїх зауваженнях Уряд посилався на низку довідок, виданих посадовими особами установ у грудні 2023 року стосовно різних аспектів тримання заявників під вартою. Згідно з цими довідками камери заявників у Харківському слідчому ізоляторі № 27 були площею 18,2, 15,9 та 30,6 кв. м та спроєктовані для шести, п’яти та одинадцяти ув’язнених відповідно, таким чином забезпечуючи їм від 2,7 до 3,2 кв. м особистого простору. Стосовно Дніпровської установи виконання покарань № 4 було зазначено, що паперові журнали щодо заявників були спалені 22 грудня 2022 року після закінчення встановленого законодавством однорічного строку зберігання. Таким чином, довідки містили лише актуальні дані про камери, на які скаржилися заявники, вказуючи, що всі камери були розміром 7,3 кв. м і були призначені для двох ув’язнених. Окрім переповненості, у довідках в загальних формулюваннях розглядалися інші скарги заявників, і доводилося, що умови тримання їх під вартою були належними та відповідали чинним національним нормам. Зокрема, зазначалося, що в камерах проводився періодичний косметичний ремонт, усі ув’язнені були забезпечені необхідним комплектом постільної білизни, одягу та взуття, санвузол був відокремлений від спальної зони цегляною стіною та обладнаний дверима, температура ніколи не опускалася нижче 18 градусів, усі камери мали штучне освітлення, а якість харчових продуктів регулярно перевірялася. Крім того, були надані два договори від 03 листопада 2023 року щодо надання послуг з дослідження якості води і харчового раціону та дератизації й дезінфекції, а також протоколи дослідження якості повітря та води й акт здачі-приймання робіт з дератизації і дезінфекції, усі видані у серпні, листопаді та грудні 2023 року. Насамкінець було додано п’ять фотографій, на яких було зображено щойно відремонтовану незаселену камеру з гідними умовами проживання, але без будь-яких підписів, які б дозволили визначити номер камери чи будь-який інший зв’язок із заявниками.

7.  Заявники скаржилися на неналежні умови тримання під вартою та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Вони також скаржилися на неналежні умови їхнього перевезення та використання металевих кліток у залах судових засідань, незаконне затримання без постанови суду, відсутність відповідних та достатніх підстав для затримання, надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим.

ПРАВО

8.  Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

9.  Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

10.  Загальні принципи щодо неналежних умов тримання під вартою наведені в рішенні у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, від 20 жовтня 2016 року), а стосовно України – у керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року). В рішенні у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia) також встановлено критерій доведеності й методи оцінки доказів у справах про умови тримання під вартою (там само, пункти 127 і 128).

11.  Насамперед Суд зазначає, що наведений заявниками у їхніх формулярах заяв правдоподібний і досить детальний опис умов тримання під вартою, які, як стверджується, принижували гідність, був значною мірою підтверджений долученими фотографіями, показаннями та практикою Суду стосовно відповідних установ (див., наприклад, рішення у справі «Горбатенко проти України» (Gorbatenko v. Ukraine), заява № 25209/06, від 28 листопада 2013 року). Отже, це становить prima facie справу про жорстоке поводження, перекладаючи тягар доведення на Уряд держави-відповідача, який єдиний має доступ до інформації, здатної підтвердити або спростувати ці твердження (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункт 128).

12.  Своєю чергою як докази Уряд надав низку довідок, виданих посадовими особами установ у грудні 2023 року, в яких була зазначена площа камер та розрахована місткість, а також в загальних формулюваннях описані інші умови тримання під вартою. До довідок були долучені два договори про надання послуг щодо дослідження якості води та харчового раціону, а також послуг з дератизації і дезінфекції, проколи дослідження якості повітря та води і акт здачі-приймання робіт з дератизації і дезінфекції, усі видані у другій половині 2023 року. Насамкінець було додано п’ять непідписаних фотографій.

13.  У відповідь заявники оскаржили зауваження Уряду. Вони стверджували, що довідки, видані посадовими особами установ, не містили первинних доказів і тому не могли вважатися надійними та неупередженими джерелами інформації. Заявники також вказали, що значна кількість наданих документів не стосувалася періоду тримання їх під вартою, а надані Урядом фотографії не були камерами, в яких їх тримали.

14.  Суд зауважує, що Уряд не надав жодних первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених у конкретні періоди тримання заявників у Харківському слідчому ізоляторі № 27, а також Уряд не повідомив про відсутність таких документів. Знищення відповідних записів після закінчення однорічного строку зберігання, як це відбулося у цій справі стосовно Дніпровської установи виконання покарань № 4, саме собою не може розглядатися як задовільне пояснення. Суд зазначає, що цей термін є коротшим, ніж строк позовної давності для подання позовів про відшкодування шкоди згідно з національним законодавством, якщо такий засіб юридичного захисту стане ефективним в Україні (див. рішення у справі «Петухов проти України» (Petukhov v. Ukraine), заява № 43374/02, пункт 78, від 21 жовтня 2010 року), і не узгоджується із зусиллями країни щодо розв’язання довгострокових структурних проблем, які виникають у зв’язку з умовами тримання під вартою (див. згадане рішення у справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), пункт 70, від 28 березня 2006 року). Крім того, використання паперових документів та їхнє знищення шляхом спалювання після закінчення строку зберігання не відповідає вимогам цифрової ери. Цей останній пункт також поширюється на такі докази, як фотографії чи відеоматеріали приміщень, які Уряд не використав ефективно, попри значну роль, яку такі докази відіграють у справах про умови тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Алімов проти Туреччини» (Alimov v. Turkey), заява № 14344/13, пункт 76, від 06 вересня 2016 року; згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункт 90; рішення у справі «Ілерде та інші проти Туреччини» (İlerde and Others v. Türkiye), заява № 35614/19 та 10 інших, пункти 48 і 97, від 05 грудня 2023 року та, наприклад, ухвала щодо прийнятності у справі «Говоров проти України» (Govorov v. Ukraine), заява № 20060/21, від 02 лютого 2023 року). Насамкінець Суд погоджується з аргументом заявників, що документи, пов’язані з дослідженням якості повітря, харчового раціону та води, боротьбою зі шкідниками, точними вимірюваннями температури чи освітленості, а також лазнями й послугами пральні, або не були надані, або стосувалися значно пізнішого періоду після тримання заявників там під вартою.

15.  За таких обставин ненадання Урядом відповідної, достовірної та переконливої інформації без задовільного пояснення дає підстави для висновків щодо обґрунтованості тверджень заявників (див. рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 і № 60800/08, пункт 123, від 10 січня 2012 року). Отже, розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що в цій справі умови тримання заявників під вартою були неналежними.

16.  Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

17.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.

18.  Заявники висунули інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Суд вважає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

19.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 і 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 12 вересня 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Мартіна Келлер

(Martina Keller)

Заступник Секретаря

Ладо Чантурія

(Lado Chanturia)

Голова

ДОДАТОК

Перелік заявників і відповідні деталі заяв:

№

№ заяви
Дата подання

П.І.Б. заявника
Рік народження

П.І.Б. представника та місцезнаходження

Установа

Дата початку та закінчення строку

Тривалість

Площа

(кв. м.) на кожного ув’язненого

Конкретні скарги

Інші скарги за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)[1]

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]

49709/18

12.10.2018

Антон Дмитрович СПАРИШ

1984

Картьє Анна

м. Париж

Харківський слідчий ізолятор № 27

З 10.04.2017 до

21.11.2017

7 місяців і 13 днів

Дніпровська установа виконання покарань № 4

З 22.11.2017 до

23.09.2019

1 рік, 10 місяців та 2 дні

2.3 – 3 м²

3,7 м²

Переповненість, відсутність приватності під час користування туалетом, відсутність або погана якість постільної білизни, обмежений доступ до душу, відсутність лазне-пральних послуг, цвіль у камері, камера заражена паразитами, недостатнє електричне освітлення, відсутність свіжого повітря, погана якість продуктів харчування

Ст. 3 – використання металевих кліток у залах судових засідань – заявників тримали в клітці під час засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 28.11.2017 (рішення у справі «Свинаренко та Сляднєв проти Росії» [ВП] (Svinarenko and Slyadnev v. Russia) [GC], заяви № 32541/08 і № 43441/08, пункт 138, ЄСПЛ 2014 (витяги)),

ст. 3 – неналежні умови тримання під час перевезень – 11 разів у період з листопада 2017 року до жовтня 2018 року заявників перевозили на 97 км з Дніпровської установи виконання покарань № 4 до Павлоградського міськрайонного суду для участі у засіданнях. Як приміщення у судах, так і транспортні засоби були переповнені, в них була відсутня питна вода, належна вентиляція та температурні умови (рішення у справі «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункти 101 – 104, від 03 грудня 2015 року),

п. 1 ст. 5 – незаконне затримання за відсутності рішення суду – 06.04.2017 заявників затримали без рішення суду в контексті розслідування кримінальної справи про зловживання службовими повноваженнями та крадіжку, які відбулися у квітні та травні 2016 року. У відповідних протоколах зазначалося без будь-яких деталей, що заявників затримали одразу після вчинення злочину, та існували незазначені свідки або докази, які вказували на них, як на осіб, які щойно вчинили злочин (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року),

п. 3 ст. 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 06.04.2017 до 23.09.2019. Постанови про тримання під вартою були викладені в загальних формулюваннях, містили повторювані фрази з абстрактними припущеннями про ризики переховування або перешкоджання правосуддю (рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року),

п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність належного відшкодування за незаконне затримання чи тримання під вартою (рішення у справах «Котій проти України»(Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року та «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року),

п. 1 ст. 6 Конвенції – надмірна тривалість кримінального провадження – з 06.04.2017 до 21.12.2023; три інстанції (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року);

ст. 13 – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 77 – 79, від 01 липня 2021 року).

7 500

250

49870/18

12.10.2018

Андрій Євгенович КУЦМАНД

1977

7 500

250

[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.