ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «СПЕСИВЦЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF SPESYVTSEV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява №29978/14 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
05 жовтня 2023 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Спесивцев та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Марія Елосегі (María Elósegui), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 14 вересня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
І. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯПУНКТУ 1 статТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції.
7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи(див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того,пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля(див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою протягом періодів, описаних у таблиці в додатку, не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗАУСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. Деякі заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Проте, у заяві № 29978/14 заявник висунув інші скарги за статтею 5 Конвенції на незаконне тримання під вартою і процесуальні недоліки під час провадження, пов’язаного з продовженням строку триманням його під вартою. При цьому Суд вважає, що він уже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій заяві, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цих скарг (див. рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 та, mutatis mutandis, «Ічин та інші проти України» (Ichin and Others v. Ukraine), заяви № 28189/04 і № 28192/04, пункт 47, від 21 грудня 2010 року). Щодо решти скарг, висунутих заявниками за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку), розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. У заяві № 32225/20 заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча йому було запропоновано це зробити. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим.
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити решті заявників суми, зазначені у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНОВирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою, описаним в таблиці у додатку, і вирішує, що немає необхідності окремо розглядати суть решти скарг, поданих за статтею 5 Конвенції заявником у заяві № 29978/14;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам, окрім заявника у заяві № 32225/20, суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest)у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05жовтня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні недоліки
Відповідне рішення на національному рівні
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро))[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
29978/14
08.04.2014
Володимир Анатолійович СПЕСИВЦЕВ
1987
Зубенко Вікторія Василівна
м. Харків
З 22.11.2013 до 17.01.2014
Ненаведення судом будь-яких підстав у рішенні, яким санкціонується тримання під вартою (рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 36 і 37, від 15 грудня
2016 року)
Первомайський міськрайонний суд Харківської області, 22.11.2013
1 800
250
32225/20
21.07.2020
Олександр Вікторович ГРИЦЕНКО
1975
Дьомін Денис Сергійович
м. Київ
З 16.11.2019 до 18.11.2019
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89,
від 06 жовтня
2016 року)
та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня
2020 року)
п. 4 ст. 5 Конвенції – недоліки в провадженні щодо перевірки законності тримання під вартою –у зв’язку з відмовою національних судів розглядати питання законності затримання заявника - 18.11.2019 заявник звернувся зі скаргою щодо законності його затримання на підставі статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, й пізніше порушив ті ж самі питання у суді, який розглядав подання прокуратури щодо обрання запобіжного заходу заявнику. Заявник також порушив ці питання в апеляційній скарзі на ухвалу про обрання запобіжного заходу. Проте жоден із судів не розглянув його скарги
(рішення у справі «Свершов проти України» (Svershov v. Ukraine), заява № 35231/02, пункти 70 – 72, від 27 листопада 2008 року).
-
-
57918/21
19.11.2021
Алла Миколаївна КРИВОШЕЄВА
1982
Зражевський Євген Юрійович
м. Суми
з17 год 35 хв 10.01.2020 до
07 год 00 хв 11.01.2020
незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України» (Belozorov v. Russia and Ukrain), заява № 43611/02, пункти 113 – 115, від 15 жовтня 2015 року, «Грубник проти України»(Grubnyk v. Ukraine),заява № 58444/15, пункти 71 – 73, від 17 вересня 2020 року, та «Форталнов та інші проти Росії»(Fortalnov and Others v. Russia), заява № 7077/06 та 12 інших заяв, пункти 76 – 79, від 26 червня 2018 року)
п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine),заява
№ 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року;
«Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року)
1800
250
[1]Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2]Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy