ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
РІШЕННЯ У СПРАВІ «СТАРЕНЬКИЙ ТА РУДИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF STARENKIY AND RUDOY v. UKRAINE)
(Заяви № 44807/10 та № 15752/14)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
11 січня 2018 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Старенький та Рудий проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Андре Потоцький (André Potocki), Голова,
Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary),
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 07 грудня 2017 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними в переліку у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржились на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Заявники також скаржилися за іншими положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
IІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилались на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають таке:
Стаття 3
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі...»
7. Суд зазначає, що заявники тримались під вартою в неналежних умовах. Деталі щодо умов тримання заявників під вартою наведені в таблиці у додатку. Суд посилається на принципи, встановлені його усталеною практикою щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia) [ВП], заява № 7334/13, пп. 96-101, ECHR 2016). Суд нагадує, зокрема, що при встановленні того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам по собі, так і у сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić), пп. 122 ‑141, та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пп. 149‑159, від 10 січня 2012 року).
8. У справі «Мельник проти України» ((Melnik v. Ukraine) заява № 72286/01, рішення від 28 березня 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою були неналежними.
10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
ІІІ. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ
12. Заявник у заяві № 15752/14 також подав іншу скаргу щодо порушення положень Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вона також не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні матеріали, та з огляду на його висновки в рішенні у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine, № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) Суд вирішує, що вони також вказують на порушення Конвенції.
IV. ІНШІ СКАРГИ
13. Заявники також скаржилися за різними статтями Конвенції.
14. Суд розглянув заяви, наведені у переліку в додатку, та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією чи протоколами до неї.
Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
15. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
16. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Мельник проти України» ((Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, рішення від 28 березня 2006 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
17. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує прийнятними скарги щодо неналежних умов тримання під вартою, відсутності ефективного засобу юридичного захисту в національному законодавстві та іншу скаргу відповідно до усталеної практики Суду, зазначену в таблиці у додатку, а решту скарг у заявах – неприйнятними;
3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою;
4. Постановляє, що було порушення Конвенції щодо іншої скарги, поданої відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку);
5. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 січня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Андре Потоцький
(André Potocki)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника, дата народження
П.І.Б представника та місце проживання
Установа виконання покарань,
дата початку та кінця строку,
тривалість
Площа (м2) на одного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги відповідно до усталеної практики
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
44807/10
20/05/2008
Дем’ян Іванович Старенький
23/11/1968
Сокальська виправна колонія № 47
з 21/06/2006 до 27/03/2012
5 років, 9 місяців та 7 днів
3 м2
Доступ до душу лише раз на тиждень, відсутній окремий туалет, погане харчування,
відсутність вентиляції в камері, висока температура в камері влітку з відсутністю свіжого повітря.
11 700
15752/14
27/01/2014
Ігор Васильович Рудий
26/05/1969
Вячеслав Юрійович Маляр
м. Одеса
Київське СІЗО № 13
з 10/11/2010 до 25/01/2014
3 роки, 2 місяці та 16 днів
2 м2
Переповнення (20 ув’язнених в камері на 30.2 м2); відсутність опалення в камері; відсутність гарячої води в камері; відсутність вентиляції; інші ув’язнені палили в камері; відсутність питної води в камері; відсутність денного світла в камері; висока вологість, пліснява на стінах камери; освітлення в камері увімкнено протягом 24 годин; душ лише раз на тиждень; погане харчування.
Пункт 3 статті 5 - надмірна тривалість досудового тримання під вартою: заявник був заарештований 11 листопада 2010 року.
16 грудня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва визнав заявника винним у вчиненні злочину та засудив його до позбавлення волі. Таким чином, термін досудового тримання під вартою становив 3 роки та 1 місяць
9 200
[1] Та додатково будь-який податок, який може бути стягнутий із заявників.
Full & Egal Universal Law Academy