ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
РІШЕННЯ У СПРАВІ «СІТНІК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF SITNIK AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 20100/07 та 5 інших заяв -
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
02 березня 2017 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
У справі «Сітнік та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Ерік Мьосе (Erik Møse), Голова,
Йонко Грозєв (Yonko Grozev),
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), судді,
та Карен Рейд (Karen Reid), Секретар секції,
після обговорення за зачиненими дверима 09 лютого 2017 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у переліку в додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники також скаржилися за іншими положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися зокрема, що тривалість кримінальних проваджень була несумісною із вимогою «розумного строку» та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції (Pélissier and Sassi v. France) [ВП], № 25444/94, § 67, ECHR 1999‑II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine, № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СКАРГИ
12. Деякі заявники також скаржилися за іншими статтями Конвенції.
13. Суд розглянув заяви, наведені у переліку в додатку, та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див. зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, § 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку.
16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а решту скарг у заявах № 20100/07 та № 4697/13 – неприйнятними;
3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень;
4. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 березня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Карен Рейд
(Karen Reid)
Секретар
Ерік Мьосе
(Erik Møse)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника та місце проживання
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
20100/07
11/04/2007
Ірина Василівна Сітнік
15/05/1957
14/02/2002
12/07/2011
9 років, 4 місяці та 29 днів
3 інстанції
1 800
35763/08
01/08/2007
Світлана Михайлівна Гасяк
11/09/1976
28/02/2007
20/06/2013
6 років, 3 місяці та 24 дні
3 інстанції
500
36663/10
19/06/2010
Анатолій Михайлович Глушко
09/06/1952
Олег Ігорович Веремієнко
м. Київ
09/11/2001
22/02/2011
9 років, 3 місяці та 14 днів
2 інстанції
2 400
4697/13
29/12/2012
Микола Миколайович Занько
30/10/1951
19/08/2006
11/03/2014
7 років, 6 місяців та 21 день
3 інстанції
1 200
65330/13
04/10/2013
Валентин Вікторович Лановенко
16/02/1977
14/03/2006
29/08/2013
7 років, 5 місяців та 16 днів
2 інстанції
1 800
9451/14
10/01/2014
Микола Прокопович Сібулатов
22/10/1944
05/03/2002
16/02/2016
28/07/2013
триває
11 років, 4 місяці та 24 дні
3 інстанції
Більше ніж 11 місяців
3 інстанції
2 500
[1] Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.
Full & Egal Universal Law Academy