ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «СИСОЄВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF SYSOYEVA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 19524/13 та 6 інших заяв –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
10 жовтня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Сисоєва та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), Голова,
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),
Артурс Кучс (Artūrs Kučs), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 19 вересня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. У заяві № 43020/19 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися, головним чином, на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції.
7. Насамперед Суд зазначає, що відповідне поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).
8. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkalı v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006 XII (витяги)).
9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні провадження, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.
10. У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цих справах.
11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідали критеріям ефективності.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. У заяві № 43020/19 заявник висунув інші скарги за статтями 6 і 13 Конвенції з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті висновків в усталеній практиці, наведеній в таблиці у додатку.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» [Комітет] (Pobokin v. Ukraine) [Committee], заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд не присуджує відшкодування шкоди у заяві № 19524/13, оскільки заявниця не подала свої вимоги щодо справедливої сатисфакції згідно з Правилом 60 Регламенту Суду. Крім того, Суд вважає за розумне присудити іншим заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку, а також відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 55886/18.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам, за винятком заявниці у заяві № 19524/13, суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 55886/18.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 жовтня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Катержіна Шімачкова
(Kateřina Šimáčková)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами,
або за обставин, які виключають причетність представників держави)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
19524/13
04.03.2013
Ганна Сергіївна СИСОЄВА
1992
20.12.2008 під час репетиції в школі один з учнів, У., кинув мотузку в бік заявниці (заявниця на той момент була неповнолітньою). Мотузка влучила їй в око. Заявниця отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які призвели до постійної втрати зору. 20.01.2009 заявниця (яку на той момент представляла її мати) звернулася зі скаргою до міліції, яка, провівши слідчу перевірку, постановою від 29.01.2009 відмовила у порушенні кримінальної справи. Проте прокурор скасував цю постанову та вказав провести подальше розслідування. Після проведення судово-медичної експертизи 14.09.2009 щодо У. було офіційно порушено кримінальну справу за фактом заподіяння необережного тілесного ушкодження середньої тяжкості. 07.10.2009 було призначено судово-медичну експертизу, а наступну – 17.11.2009; ще одну експертизу було призначено 22.03.2010. 30.12.2010 слідчий закрив провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 12.01.2011 прокурор скасував цю постанову, встановивши, що розслідування у справі не було достатньо ретельним; 28.04.2011 прокурор дав вказівки щодо подальших слідчих дій у справі. 14.06.2011 було призначено повторну судову-медичну експертизу і ще одну 12.02.2013.
28.03.2014 слідчий знову закрив кримінальне провадження. 22.04.2014 міськрайонний суд скасував цю постанову, встановивши, що: (i) слідчий не розглянув різні версії відповідних подій, аби врахувати суперечності між твердженнями заявниці та правопорушника; (ii) слідчий не виконав вказівки прокурора від 28.04.2011 та 24.12.2013; (iii) існувала необхідність проведення подальших слідчих дій у справі. 29.06.2017 слідчий закрив провадження, встановивши відсутність вини правопорушника, оскільки він не міг передбачити наслідки своєї необережної поведінки.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 64,
від 31 липня 2012 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
-
-
55886/18
19.11.2018
Віктор Миколайович КАЛІБСЬКИЙ
1973
Тарахкало Михайло Олександрович
м. Київ
22 вересня 2007 року заявника побила приватна особа Т.
З результатами судово-медичної експертизи було встановлено, що заявник отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Невдовзі після цього, у невстановлену дату, щодо Т. було порушено кримінальну справу. 14 серпня 2008 року заявник знову пройшов судово-медичну експертизу. Сторони не надали жодної інформації про хід кримінальної справи з 2007 до 2011 роки.
27 липня 2011 року Старобешівський суд визнав Т. винним і обрав йому покарання у виді двох років громадських робіт. Він також зобов’язав Т. виплатити заявнику 10 500 грн у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди. 15 червня 2012 року Донецький апеляційний суд скасував цей вирок на підставі апеляційних скарг, поданих заявником і прокурором, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
04 вересня 2013 року Старобешівський суд закрив кримінальне провадження щодо Т. у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. 12 грудня 2013 року Донецький апеляційний суд скасував цю постанову за скаргою заявника та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 12 березня 2014 року Старобешівський суд знову закрив провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, але ця постанова була скасована за апеляційною скаргою заявника. Справу було направлено до Старобешівського суду, який отримав матеріали справи 14 липня 2014 року.
У серпні 2014 року селище Старобешеве було окуповане військовими частинами, контрольованими Російською Федерацією, перш ніж матеріали справи могли бути передані на територію, підконтрольну Уряду України.
24 грудня 2015 року Токмацький суд відмовив заявнику у задоволенні клопотання про відновлення матеріалів справи. Суд зазначив, що згідно з чинним на той момент законодавством можна було відновити лише провадження, яке завершилося ухваленням вироку, і заявник не надав достатніх задокументованих доказів того, що матеріали справи були втрачені. У 2017 році заявник подавав додаткові клопотання про відновлення матеріалів справи, але безуспішно.
Необґрунтовані та значні періоди бездіяльності (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року).
3 000
250
43020/19
05.08.2019
та
33807/20
19.07.2020
Валер’ян Олександрович ГОРБАЧОВ
1952
На момент подій заявник був головним редактором місцевої газети. 27.08.2008 в нього стріляли і він отримав поранення.
06.09.2008 працівники міліції відмовили у порушенні кримінальної справи у зв’язку з цими подіями. Через двадцять днів кримінальну справу за підозрою в хуліганстві все ж було порушено. Протягом 2008 – 2009 років органи досудового розслідування провели 6 судових експертиз.
28.12.2011 кримінальне провадження було зупинено у зв’язку з неможливістю встановити особу правопорушника.
05.01.2012 постанову про зупинення було скасовано у зв’язку з тим, що розслідування не було завершеним.
У 2012 році до слідчого було застосовано дисциплінарне стягнення у зв’язку з тривалим ухваленням рішення по кримінальному провадженню. У 2013 році було проведено встановлення особи ймовірного правопорушника та його очна ставка із заявником. У 2013 – 2021 роках у справі декілька разів змінювалися прокурори та слідчі. Ніщо не свідчить про те, що у цей період проводилися будь-які слідчі дії.
У 2023 році органи досудового розслідування допитали декількох свідків та направили запити на отримання інформації.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
необґрунтовані та значні періоди бездіяльності (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
Ст. 13 Конвенції – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю цивільного провадження –
(див. рішення у справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko
v. Ukraine),
заява № 23853/02,
пункти 70 і 75, від
30 листопада 2006 року);
П. 1 ст. 6 Конвенції - надмірна тривалість цивільного провадження – заявник мав статус цивільного позивача та потерпілого у кримінальному провадженні щодо шахрайства, яке тривало з 26.04.2010 до 21.05.2020, тобто трохи більше ніж 10 років у 3 інстанціях
(див. рішення у справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko
v. Ukraine),
заява № 23853/02,
пункти 70 і 75, від 30 листопада 2006 року).
3 900
-
51548/19
20.09.2019
Дмитро Борисович ЮРОВСЬКИЙ
1978
29.09.2014 на заявника був здійснений напад групою осіб. У нього діагностували струс мозку та перелом носа. Того ж дня було порушено кримінальне провадження за фактом вчинення розбою; заявник отримав статус потерпілого. У жовтні 2014 року заявник переніс операцію на носі та перебував в лікарні десять днів.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05.11.2014 заявник отримав закриту травму носа та забої обличчя та тіла, які були кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Протягом 2014 – 2015 років було проведено шість судово-медичних експертиз.
14.12.2018 прокурор дав слідчим вказівки щодо проведення розслідування.
11.01.2019 прокурор повідомив заявника про неефективність розслідування та порушення питання про проведення перевірки службової діяльності слідчих.
16.08.2019 було проведено відтворення обстановки та обставин подій, під час якої заявник підтвердив обставини події та вказав на конкретних осіб, які вчинили напад на нього.
24.01.2020 прокурор надав слідчим вказівки щодо подальшого розслідування, а саме, вказівку перевірити наявні відеозаписи для встановлення присутніх на них осіб.
Протягом 2014 – 2021 років заявник неодноразово звертався до слідчих та прокурорів із клопотаннями про проведення слідчих дій, дотримання розумних строків та долучення до переліку обвинувачень замаху на вбивство. Однак ці клопотання були проігноровані.
01.12.2020 слідчий суддя визнав бездіяльність слідчих протиправною та зобов’язав їх протягом 24 годин додати до переліку обвинувачень замах на вбивство та повторно допитати заявника протягом 3 днів. Незабаром до кваліфікації злочину було додано замах на вбивство.
01.03.2021 за заявою заявника Державне бюро розслідувань (далі – ДБР) порушило кримінальне провадження за фактом службової недбалості слідчих та прокурорів. 16.04.2021 слідчий суддя відсторонив прокурорів і слідчих від участі у справі заявника у зв’язку з потенційним конфліктом інтересів, який випливав з розслідування ДБР щодо них.
30.06.2023 у провадженні було призначено нову слідчу групу. У 2023 році органи досудового розслідування неодноразово надсилали запити про отримання інформації та допитували свідка.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
необґрунтовані та значні періоди бездіяльності (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року);
незабезпечення права заявника на ефективну участь у розслідуванні (рішенні у справі «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункти 165 і 166,
від 18 червня 2019 року з подальшими посиланнями).
3 000
-
20646/23
04.05.2023
Сергій Сергійович ІСТОМІН
1986
Мулько Анатолій Володимирович смт. Солоне
10.10.2017 було порушено кримінальне провадження за фактом завдання заявнику тілесних ушкоджень; заявнику був наданий статус потерпілого. З 2017 до 2023 роки кримінальне провадження десять разів закривалося у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Усі постанови про закриття згодом були скасовані прокурорами та слідчими суддями (остання постанова від 21.12.2022 була скасована слідчим суддею 28.02.2023). Прокурори та слідчі судді дійшли висновку, що необхідні слідчі дії проведені не були, а саме розслідування кримінального провадження було поверховим.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
безпідставні постанови про закриття справи або зупинення досудового розслідування (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 45, від 14 листопада 2013 року).
3 000
250
23325/23
17.05.2023
Артем Павлович ГАГАРСЬКИЙ
1989
Тетяна Геннадіївна ВИШНЯ
1989
Заявники – пара.
20.08.2021 біля їхнього будинку у м. Дніпро стався конфлікт: як стверджується, пан Г. погрожував їм пневматичним пістолетом, а потім розпилив сльозогінний газ, що призвело до отримання легких тілесних ушкоджень. Одразу після події заявники звернулися із заявами про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області. Відповідне кримінальне провадження було порушено 11.09.2021 після того, як слідчий суддя задовольнив скарги заявників щодо працівників поліції у зв’язку з непроведенням розслідування. Через дев’ять днів слідчий поліції закрив провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ця постанова була скасована Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра як передчасна у зв’язку з непроведенням слідчих дій. 29.10.2021 протиправні дії Г. були кваліфіковані як хуліганство.
Під час розслідування слідчий відмовився визнавати заявників потерпілими, розглянути їхні клопотання про проведення слідчих дій та надати їм доступ до матеріалів справи. Ці численні відмови були скасовані як необґрунтовані прокурором чи слідчим суддею Індустріального районного суду міста Дніпра. За скаргами заявників суддя також ухвалив відвід п’ятьом слідчим поліції та прокурорам. Слідчий декілька разів закривав провадження, посилаючись на відсутність у діях Г. складу кримінального правопорушення. Ці постанови були скасовані прокурором як передчасні, або слідчим суддею у зв’язку з невстановленням усіх істотних обставин справи. Остання така ухвала була постановлена 13.04.2023 Дніпровським апеляційним судом і 12.06.2023 розслідування було відновлено. 30.11.2023 обвинувальний акт щодо Г. було скеровано до суду. Згідно з твердженнями Уряду наразі триває судовий розгляд.
Незабезпечення права заявника на ефективну участь у розслідуванні (рішенні у справі «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункти 165 – 166, від 18 червня 2019 року з подальшими посиланнями).
невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
безпідставні постанови про закриття справи або зупинення досудового розслідування (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 45, від 14 листопада 2013 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
3 000
-
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.