© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень практики Суду № 94
Лютий 2007
Tatishvili проти Росії - 1509/02
Рішення від 22.02.2007
Стаття 2 Протоколу № 4
Стаття 2 пункт 1 Протоколу № 4
Свобода вибору місця проживання
Відмова органів влади зареєструвати заявницю за адресою проживання: порушення
Стаття 6
Цивільне провадження
Стаття 6-1
Справедливий судовий розгляд
Відсутність аргументації в рішеннях національних судів: порушення
Факти: заявниця народилася в Грузії, але була громадянкою колишнього СРСР до 31 грудня 2000 року, після чого вона стала особою без громадянства. У відповідний час вона проживала в Москві. Згідно із законодавством та правилами, введеними в 1990-х роках, особи, що проживали в Росії, несли загальний обов’язок за системою прописки реєструватись за будь-якою адресою, за якою вони мали намір проживати більше десяти днів. Невиконання цього обов’язку могло призвести до накладання штрафу та втрати доступу до таких соціальних прав, як отримання медичної допомоги, соціального забезпечення та пенсії за віком. Проте в 1998 році Конституційний суд у своєму рішенні роз’яснив, що реєстрація була чисто формальною процедурою, і що при пред'явленні документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує право на проживання за обраною адресою, орган реєстрації був зобов'язаний прописати відповідну особу за вказаною адресою. 25 грудня 2000 року заявниця звернулася до паспортного відділу із заявою про реєстрацію за місцем свого проживання в квартирі в Москві, але їй сказали, що її заяву не можна було розглянути. Вона оскаржила це рішення до районного суду, який відхилив її позов на тій підставі, що вона не була родичкою власника квартири, а відтак не мала права на вселення в квартиру згідно з законодавством, що регулює приєднання членів сім’ї та інших осіб до договорів найму, а також тому, що до неї застосовувались візові вимоги згідно з договором між Росією та Грузією. Заявниця оскаржила це рішення до міського суду, стверджуючи, серед іншого, що в неї ніколи не було грузинського громадянства, а відтак візова вимога до неї не застосовувалась, і що в будь-якому разі правила перебування застосовувались однаково для всіх, хто законно проживає в Російській Федерації незалежно від громадянства. Апеляційний суд залишив у силі висновки районного суду, не розглянувши аргументи, зазначені заявницею в її скарзі.
Право: стаття 2 Протоколу № 4 – аргумент уряду про те, що заявниця не перебувала законно «на території будь-якої держави», не мав юридичного та/або фактичного підґрунтя, оскільки на момент розгляду справи заявниця була «громадянкою колишнього СРСР», а не громадянкою Грузії чи особою без громадянства, а відтак не потребувала візи або дозволу на проживання: застосовна.
Відмова органів влади зареєструвати її за обраною адресою склало втручання, оскільки вона перешкоджала їй в користуванні різними основними соціальними правами та наражала її на адміністративні штрафи. Єдиним виправданням, яке навів уряд стосовно втручання, було те, що заявниця незаконно проживала в Росії, але Суд вже відхилив цей аргумент при розгляді застосовності статті. У цьому зв’язку також було відзначено, що у справі заявниці національні органи вочевидь знехтували авторитетним рішенням Конституційного суду про те, що орган реєстрації був зобов'язаний засвідчити намір будь-якого заявника проживати за вказаною адресою та про те, що він не мав повноважень розглядати питання справжності поданих документів та їх відповідності закону. Відтак, втручання не було «передбачене законом».
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 6(1) - районний суд не надав жодної аргументації своєму висновку про те, що між заявницею та власником квартири існував спір, або що положення відповідних кодексів про найм житла повинні застосовуватись у справі заявниці. Крім того, у своєму висновку про те, що до заявниці застосовувалась візова вимога, він послався на подання паспортного відділу, не перевіривши, чи існував взагалі стверджуваний договір між Росією та Грузією, та не пояснивши причин свого припущення про те, що заявниця була громадянкою Грузії. Неналежність аргументації районного суду не була виправлена апеляційним судом, який в спрощеній формі просто схвалив його висновки, не розглянувши доводи заявниці, викладені в її скарзі. Відповідно, вимоги про справедливий судовий розгляд не були дотримані.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 41 - 15 євро за матеріальну та 3000 євро за моральну шкоду.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Це коротке викладення рішення, зроблене Секретаріатом, не є зобов’язальним для Суду.
Натисніть тут для доступу до Інформаційних бюлетенів з практики Суду:
Case-Law Information Notes
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@
Full & Egal Universal Law Academy