ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «УШАКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF USHAKOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 47954/16 та 3 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
19 жовтня 2023 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Ушаков та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Марія Елосегі (María Elósegui), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 28 вересня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. У заяві № 67076/16 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВООБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції.
7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою протягом періодів, зазначених в таблиці у додатку, не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. У заяві № 67076/16 заявник також подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених в таблиці у додатку.застосування статті 41 конвенції
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНОВирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою; Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку); Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 19 жовтня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
в.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№
№ заяви Дата подання
П.І.Б. заявника Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні недоліки
Відповідне рішення на національному рівні
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
47954/16
04.08.2016
Сергій Вікторович УШАКОВ
1976
Токарев Геннадій Володимирович
м. Харків
з 21.12.2015 до 18.02.2016
Тримання під вартою не охоплюється жодним рішенням суду (рішення у справі «Харченко
проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 70 – 72, від 10 лютого 2011 року).
Верховний Суд України
21.12.2015
1 800
250
64534/16
13.10.2016
Ольга
Ігорівна ХАТКЕВИЧ
1986
Шадрін Олександр Сергійович
м. Ірпінь
з 13.04.2016 до
15.04.2016
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11,
пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року) та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
Протокол про затримання від 13.04.2016
1 800
250
67076/16
09.11.2016
Максим Володимирович САКАУОВ
1976
Лісова
Юлія Олександрівна
м. Київ
з 26.03.2015 до
22.05.2015
Ненаведення судом будь-яких підстав у рішенні, яким санкціонується тримання під вартою (рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 36 і 37, від 15 грудня 2016 року).
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26.03.2015; заявника тримали під вартою під час досудового розслідування до
18.09.2017, коли з нього було знято кримінальні обвинувачення (див. рішення у справі «Попович проти України»
(Popovych v. Ukraine), заява № 4704/11, пункти 30 – 34, від 22 квітня 2021 року).
п. 3 ст. 5 Конвенції - надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування - з 03.05.2014 до 18.09.2017, ненаведення належного обґрунтування для продовження строку тримання під вартою; не розглянуто альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів; ненадання оцінки особистого становища заявника, яке б виправдовувало його звільнення
(рішення у справах «Харченко проти України»
(Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 77 – 81, від 10 лютого 2011 року, «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38 – 42, від 15 лютого 2016 року);
п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою
(рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року).
2 700
250
16215/22
22.02.2022
Богдан Iванович КЕПЕНКО
1988
У період з 02 год 05 хв 22.10.2021 до
02 год 47 хв 23.10.2021
незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України» (Belozorov v. Russia and Ukraine), заява № 43611/02, пункти 113 – 115, від 15 жовтня 2015 року, «Грубник проти
України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 71 – 73, від 17 вересня 2020 року та «Форталнов та інші проти Росії» (Fortalnov and Others v. Russia), заява № 7077/06 та 12 інших заяв, пункти 76 – 79, від 26 червня 2018 року).
24.10.2021 місцевий суд залишив без задоволення скаргу заявника щодо його незаконного затримання, мотивуючи це тим, що затримання заявника було обґрунтованим.
1 800
-
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy