CASE OF UZU v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «УЗУ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF UZU v. UKRAINE)

(Заява № 7164/18)

РІШЕННЯ
 

СТРАСБУРГ

21 листопада 2024 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Узу проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 Ладо Чантурія (Lado Chanturia), Голова,

 Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),

 Уна Ні Райферті (Úna Ní Raifeartaigh), судді,

та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 7164/18), яку 24 січня 2018 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан Девід Харрісон Узу (далі – заявник), 1998 року народження, який проживає у м. Київ, і якого представляла пані Ю.В. Науменко, юрист, яка практикує у м. Київ;

рішення повідомити про заяву Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, на останніх етапах провадження пані М. Сокоренко;

зауваження сторін;

після обговорення за зачиненими дверима 24 жовтня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1.  Справа стосується стверджуваного нападу на заявника з боку приватних осіб на ґрунті расової приналежності. Заявник має афро-українське походження і на момент відповідних подій йому було 16 років. Він скаржився за статтями 3 і 8 Конвенції у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, за статтею 13 Конвенції у поєднанні зі статтями 3, 8 і 14 Конвенції, а також за статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції.

2.  19 серпня 2015 року близько 19 год 00 хв група з приблизно двадцяти молодих осіб кричала та свистіла у бік заявника, коли всі вони спускалися ескалатором на станції метро в м. Київ. Група пішла за заявником на станцію та зайшла у той же вагон потягу. Вони висміяли колір шкіри заявника і запитали його: «Мавпа, банани будеш?» Близько десяти молодих людей із групи пішли за заявником, коли він вийшов з поїзда на своїй станції. Опинившись на платформі станції метро, вони підійшли до заявника та почали на нього нападати, штовхаючи та завдаючи удари по різних частинах тіла. Ніхто не втрутився. Якісь літні жінки почали кричати, після чого нападники пішли геть. Мати заявника того ж дня звернулася до поліції.

3.  Заявник надав Суду медичні довідки з двох лікарень, які свідчать, що він отримав струс головного мозку та забої м’яких тканин лівої половини обличчя, нижньої щелепи, тулуба та кінцівок.

4.  20 серпня 2015 року працівники поліції порушили кримінальне провадження за статтею 125 Кримінального кодексу України (нанесення легких тілесних ушкоджень). 08 вересня 2015 року кримінальне провадження було перекваліфіковане за статтею 296 (хуліганство, вчинене групою осіб), а 15 вересня 2015 року знову було перекваліфіковане за статтею 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).

5.  У вересні 2015 року працівники поліції провели низку процесуальних дій для розшуку нападників. Вони розробили план слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, склали два фотороботи ймовірних нападників, допитали двадцять сім працівників метрополітену та одного свідка, який підтвердив, що бачив напад на заявника, але не втрутився, оскільки побоювався за власне життя. Працівники поліції провели два слідчих експерименти й допитали матір заявника, водія автобуса, у який заявник сів після виходу зі станції метро, та працівника поліції станції метро, який чергував того вечора. Працівник поліції зазначив, що не був свідком нападу і на момент подій йому ніхто не скаржився.

6.  У період з 03 вересня до 02 жовтня 2015 року проводилася судово-медична експертиза. Судово-медичному експерту були надані копії двох медичних довідок, протокол допиту заявника як потерпілого та один протокол проведення слідчого експерименту. Проте експерт не зміг визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень заявника, оскільки медичні довідки не містили їхнього достатньо детального опису.

7.  Згідно з твердженнями заявника у вересні 2015 року він побачив одного з нападників на вулиці Хрещатик у м. Київ і викликав поліцію. Було встановлено, що ця особа входила до групи осіб, які жорстоко поводилися із заявником, і була саме тією особою, яка образила його, назвавши «мавпою». Працівники поліції допитали особу як свідка та відпустили на тій підставі, що він не наносив заявникові тілесних ушкоджень. Уряд не прокоментував твердження заявника у зв’язку з цим.

8.  12 листопада 2015 року заявнику пред’явили фотознімки чотирьох ймовірних нападників. На третьому фотознімку він впізнав особу, яка висловлювала образи в його бік.

9.  У період з 19 до 22 квітня та 29 квітня 2016 року 112 працівників поліції, які в ці дати працювали на різних станціях метрополітену, надали рапорти начальнику управління поліції в метрополітені, що під час виконання службових обов’язків вони не помітили нікого, хто б відповідав опису орієнтування ймовірного нападника.

10.  04 липня 2018 року було призначено лінгвістичну експертизу для визначення, чи становив вираз «мавпа, банани будеш?» заклик до насильства. 24 вересня 2018 року була проведена лінгвістична експертиза. Судовий експерт дійшов висновку, що зазначений вираз був образливим, принижував людську гідність та створював негативний образ темношкірих осіб в очах представників інших рас, а тому був принизливим. Вираз був спрямований на розпалювання нетерпимості між представниками небілої раси та інших рас. Однак експерт також дійшов висновку, що вказаний вираз не містив погроз настання негативних наслідків для будь-якої особи, чи заклику, спрямованого до розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі.

11.  12 грудня 2019 року на підставі зазначеного висновку експерта кримінальне провадження було перекваліфіковане зі статті 161 на статтю 125 Кримінального кодексу України (див. пункт 4).

12.  11 березня 2020 року провадження було закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

13.  18 вересня 2023 року Подільський районний суд міста Києва скасував постанову про закриття провадження у зв’язку з тим, що працівники поліції не встановили усі обставини події та не провели всі необхідні слідчі дії. Суд повернув справу на додаткове розслідування.

14.  11 жовтня 2023 року розслідування було відновлено і, вочевидь, не завершено досі.

ОЦІНКА СУДУ

15.  Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції у поєднанні зі статтею 14 Конвенції на непроведення державою ефективного розслідування стверджуваного нападу на нього на ґрунті расової приналежності.

16.  Уряд визнав, що заявник отримав легкі тілесні ушкодження і на нього напала група з десяти осіб, які назвали його «мавпою». Однак Уряд висунув заперечення, що стаття 3 Конвенції не була застосовна до цієї справи з огляду на характер тілесних ушкоджень заявника, і невичерпання ним національних засобів юридичного захисту.

17.  Суд зауважує, що на момент подій заявник був неповнолітнім і на нього напала група осіб, які образили його у зв’язку з кольором його шкіри. Йому завдали ударів по різних частинах тіла і він отримав декілька тілесних ушкоджень (див. пункт 3). Суд вважає, що фізичні страждання заявника у поєднанні з його віком і очевидним мотивом насильства на ґрунті расової приналежності, були достатньо серйозними, щоб підпадати під сферу дії статті 3 Конвенції (див. рішення у справі «Абду проти Болгарії» (Abdu v. Bulgaria), заява № 26827/08, пункт 39, від 11 березня 2014 року).

18.  Суд також вважає, що питання вичерпання національних засобів юридичного захисту тісно пов’язане із суттю скарги заявника на стверджуване непроведення ефективного розслідування, а тому має бути долучено до розгляду цієї скарги по суті (див., наприклад, рішення у справі «Молоков проти України» [Комітет] (Molokov v Ukraine) [Committee], заява № 60865/16, пункт 21, від 12 жовтня 2023 року).

19.  Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

20.  Загальні принципи стосовно жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, та зобов’язання органів державної влади викривати будь-які можливі расистські мотиви були наведені в рішенні у справі «Бурля та інші проти України» (Burlya and Others v. Ukraine), заява № 3289/10, пункти 124 – 128, від 06 листопада 2018 року).

21.  Насамперед Суд зазначає, що розслідування на національному рівні, хоч і було активним у вересні 2015 року, швидко завмерло після двох подій: по-перше, невизначення судово-медичним експертом ступеня тяжкості тілесних ушкоджень заявника (див. пункт 6) та, по-друге, впізнання заявником у листопаді 2015 року особи, яка викрикувала образи на його адресу (див. пункт 8).

22.  Стосовно першої події Суд повторює, що розслідування жорстокого поводження має бути швидким і ретельним, а органи державної влади повинні вживати всіх розумних і доступних їм заходів для збирання доказів, які стосуються події, у тому числі, inter alia, висновки судово-медичних експертиз (див., наприклад, рішення у справі «Ель-Масрі проти Колишньої Югославської Республіки Македонія» [ВП] (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [GC], заява № 39630/09, пункт 183, ЄСПЛ 2012). У цій справі судово-медична експертиза розпочалася 03 вересня 2015 року та завершилася 02 жовтня 2015 року з висновком, що неможливо було визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки медичні довідки не містили достатньо детального опису. На той момент минуло півтора місяця з дати відповідних подій, і можливість детальної документації тілесних ушкоджень заявника була вже втрачена.

23.  Стосовно другої події Суд зауважує, що Уряд не надав додаткової інформації, які слідчі дії працівники поліції вжили після того, як заявник упізнав фотографію особи, яка його образила (див. пункт 8). Незрозуміло, чи допитали працівники поліції цю особу, чи вжили вони додаткових заходів, щоб спробувати встановити інших членів групи, окрім допиту працівників поліції, які випадково могли бачити ймовірних нападників (див. пункт 9). У зв’язку з цим Суд вказує на проміжок часу у майже шість місяців між впізнанням зображеної на фотознімку особи та опитуванням працівників поліції, що вплинуло на збільшення загальної тривалості розслідування.

24.  Крім того, знадобилося майже три роки на призначення лінгвістичної експертизи (див. пункт 10). Суд не може оминути увагою той факт, що висновок лінгвістичної експертизи містив два суперечливі твердження, і під час перекваліфікації кримінального провадження зі статті 161 на статтю 125 Кримінального кодексу України (див. пункт 11) працівник поліції послався на твердження, що «вираз не містив погроз настання негативних наслідків», але проігнорував твердження, що вираз «мавпа, банани будеш?» був «спрямований на розпалювання нетерпимості між представниками небілої раси та інших рас». Суд нагадує, що якщо під час розслідування встановлені будь-які докази словесних образ расистського характеру, вони повинні бути перевірені, і у випадку підтвердження має бути проведено ретельне дослідження усіх фактів для викриття будь-яких можливих расистських мотивів (див., наприклад, рішення у справі «Балаж проти Угорщини» (Balázs v. Hungary), заява № 15529/12, пункт 61, від 20 жовтня 2015 року). Таким чином, первинні спроби працівників поліції викрити расистські мотиви були зведені нанівець на останньому етапі розслідування перед його закриттям у 2020 році. Хоча національні суди скасували постанову про закриття провадження та повернули справу на додаткове розслідування (див. пункт 13), низка серйозних процесуальних недоліків, які становили перешкоди для забезпечення доказів, негативно вплинули на ефективність будь-якого подальшого розслідування.

25.  Отже, Суд вважає, що національні органи влади не виконали свого зобов’язання провести ефективне розслідування та викрити будь-які расистські мотиви події.

26.  Таким чином, було порушено статтю 3 у поєднанні зі статтею 14 Конвенції. Тому Суд відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту, раніше долучене до розгляду по суті (див. пункт 18).

27.  Заявник також скаржився за статтями 8 і 13 Конвенції, а також за статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції. З огляду на факти справи, доводи сторін і свої попередні висновки Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання в цій справі і немає потреби розглядати решту скарг (див. рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014).

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

28.  Заявник вимагав 15 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди, 1 000 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у національних судах, і 2 400 євро в якості компенсації витрат, понесених під час провадження у Суді. Заявник надав копію договору про надання правової допомоги та акт виконаних робіт, здійснених його представником.

29.  Уряд стверджував, що вимога про відшкодування моральної шкоди була необґрунтованою, а вимога щодо компенсації судових та інших витрат – надмірною.

30.  Суд присуджує заявнику 4 500 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

31.  Беручи до уваги наявні в нього документи, Суд вважає за розумне присудити 1 200 євро, що охоплюють витрати за всіма аспектами, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок його представника, пані Ю.В. Науменко.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(i)  4 500 (чотири тисячі п’ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;

(ii)  1 200 (одна тисяча двісті) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат, які мають бути сплачені безпосередньо на банківський рахунок, зазначений пані Ю.В. Науменко;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 21 листопада 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.                           

Мартіна Келлер

(Martina Keller)

Заступник Секретаря

Ладо Чантурія

(Lado Chanturia)

Голова