© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 168
листопад 2013 року
Валліанатос (Vallianatos)та інші проти Греції [ВП] - 29381/09 та 32684/09
Рішення від 7 листопада 2013 року [Велика Палата]
Стаття 14
Дискримінація
Виключення одностатевих пар з “цивільних шлюбів”: порушення
Факти - Перша заява була подана двома грецькими громадянами, а друга - шістьма грецькими громадянами і асоціацією, чиї цілі включали надання психологічної та моральної підтримки геям і лесбіянкам. 26 листопада 2008 року набув чинності Закон № 3719/2008 з назвою “Реформи щодо сім`ї, дітей та суспільства”. Він запроваджував офіційну форму партнерства неодружених пар під назвою “цивільний шлюб”, яка обмежувалась різностатевими парами, тим самим виключаючи одностатеві пари зі своєї сфери.
Закон – Стаття 14 у поєднанні за статтею 8
(a) Застосовність - Заявники сформулювали свою скаргу на підставі статті 14, взятої у поєднанні зі статтею 8, і Уряд не заперечував проти застосовності даних положень. Суд погодився з таким підходом. До того ж, взаємовідносини заявників підпадали і під поняття “приватне життя”, і під поняття “сімейне життя”, як це розцінювалося би і щодо стосунків різностатевих пар у подібній ситуації. Тому стаття 14, взята у поєднанні зі статтею 8, була застосовною.
(b) Суть – заявники перебували у відносно подібній ситуації з різностатевими парами щодо потреби у юридичному визнанні і захисті їхніх стосунків. Однак згідно з розділом 1 Закону № 3719/2008 можливість вступу у цивільний шлюб явно призначалася лише для двох осіб різної статі. Внаслідок того, що Закон, про який йде мова, за умовчанням виключав одностатеві пари зі сфери його дії, він тим самим запроваджував відмінність у поводженні, яка ґрунтувалась на сексуальній орієнтації таких осіб.
Уряд покладався на два ряди аргументів для виправдання вибору законодавчого органу не включати одностатеві пари у сферу дії Закону. По-перше, він заявив, що якби запроваджені Законом цивільні шлюби застосовувались до заявників, це призвело би до виникнення для них прав та обов’язків (з точки зору їхнього майнового статусу, фінансових відносин всередині кожної пари та спадкових прав), правові рамки яких вони могли би врегулювати за вже існуючим законодавством, а саме – на договірній основі. По-друге, оскаржуване законодавство переслідувало кілька цілей, серед яких зміцнення правового статусу народжених поза шлюбом дітей і полегшення доступу батьків до виховання власних дітей без зобов’язання одружуватись. Як доводив Уряд, цей аспект відрізняв різностатеві пари від одностатевих пар, оскільки останні не могли мати спільних біологічних дітей. Європейський суд визнав обґрунтованим з точки зору статті 8 Конвенції прагнення законодавця прийняти законодавство для врегулювання ситуації дітей, народжених поза шлюбом, і для побічного зміцнення інституту шлюбу у грецькому суспільстві для досягнення того, щоби рішення про одруження ґрунтувалося виключно на взаємному зобов’язанні, досягнутому між двома особами, та вільному від зовнішніх стримуючих чинників чи від наміру у майбутньому мати дітей. Захист родини у традиційному сенсі був у принципі вагомою і обґрунтованою підставою, яка могла би виправдати відмінність у поводженні. Залишалося з’ясувати, чи було у цій справі дотримано принципу пропорційності.
Розглядуване законодавство було спрямоване перш за все на юридичне визнання іншої ніж шлюб форми партнерства. У будь-якому разі, навіть якщо припустити, що законодавчий орган мав намір посилити правовий захист народжених поза шлюбом дітей та побічно зміцнити інститут шлюбу, фактом залишається те, що шляхом прийняття Закону № 3719/2008 він запровадив таку форму цивільного партнерства, яка виключала одностатеві пари, проте дозволяла різностатевим парам (незалежно від того, чи мали вони дітей, чи ні) регулювати різноманітні аспекти своїх стосунків.
Аргументи Уряду зосереджувались на ситуації різностатевих пар з дітьми і не виправдовували запровадженої розглядуваним законодавством відмінності у поводженні між одностатевими і різностатевими парами, які не були батьками. Законодавчий орган цілком міг би включити деякі положення, які стосувалися би конкретно народжених поза шлюбом дітей, і в той сам час поширити на одностатеві пари загальну можливість вступу у цивільний шлюб. Нарешті, за законодавством Греції різностатеві пари, на відміну від одностатевих, могли юридично регулювати свої стосунки навіть до прийняття Закону № 3719/2008 - або у повній мірі на підставі інституту шлюбу, або у більш обмеженій формі – на підставі положень Цивільного кодексу, які регулювали питання фактичних партнерств. Як наслідок, одностатеві пари були б особливо зацікавлені у вступі в цивільний шлюб, оскільки це надавало би їм, на відміну від пар різної статі, єдино можливу підставу за законодавством Греції для юридичного визнання їхніх стосунків.
Нарешті, хоча й не існувало консенсусу серед правових систем країн-членів Ради Європи, останнім часом проглядалася тенденція у бік запровадження різноманітних форм юридичного визнання одностатевих стосунків. З числа дев’ятнадцяти країн, які дозволяють іншу ніж шлюб форму зареєстрованого партнерства, лише Литва і Греція передбачали її виключно для різностатевих пар. Той факт, що наприкінці поступової еволюції країна виявилась в ізольованій позиції з приводу певного аспекту свого законодавства не обов’язково означає, що цей аспект суперечив Конвенції. Тим не менш, з огляду на вищенаведене Суд вирішив, що Уряд не надав переконливих і вагомих причин, які б виправдовували виключення одностатевих пар зі сфери дії Закону № 3719/2008.
Висновок: порушення (шістнадцять голосів проти одного).
Стаття 41: 5,000 Євро кожному із заявників, окрім заявника – асоціації за заявою № 32684/09, в якості відшкодування моральної шкоди.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy