ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ВЕГА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VEGA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 51414/07 та 5 інших заяв –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
06 грудня 2018 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Вега та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary), Голова,
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),
Ладо Чантурія (Lado Chanturia), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 15 листопада 2018 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 30271/10 заявник також висував інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися здебільшого, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною із вимогою «розумного строку» та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають:
Пункт 1 статті 6
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників
(див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43,
ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine)
(заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СКАРГИ
12. Заявник у заяві № 30271/10 скаржився також за пунктом 3
статті 5 Конвенції на надмірну тривалість тримання його під вартою.
13. Суд зазначає, що тримання заявника під вартою закінчилося
12 жовтня 2009 року, коли суд першої інстанції виніс вирок щодо нього. Ця заява була подана 04 травня 2010 року.
14. З огляду на свою практику з цього питання (див., наприклад рішення у справі «Соловей і Зозуля проти України» (Solovey and Zozulya v. Ukraine), заяви № 40774/02 та № 4048/03, пункт 55,
від 27 листопада 2008 року) Суд вважає, що скарга заявника за цим пунктом є неприйнятною, оскільки вона подана із пропущенням строку.
З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
15. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
16. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
17. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а інші скарги у заяві № 30271/10 – неприйнятними;
3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1
статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень;
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 грудня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Сіофра О’Лірі
(Síofra O’Leary)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
No.
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника, та місце знаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
51414/07
13/11/2007
Євген Вікторович Вега
29/08/1953
Ярослав Валерійович Кічук
м. Ізмаїл
26/04/2002
13/10/2009
7 років, 5 місяців та 18 днів
3 інстанції
900
30271/10
04/05/2010
Віктор Валерійович Тонконоженко
15/12/1987
16/01/2006
05/08/2010
4 роки, 6 місяців та 21 день
2 інстанції
1 200
51038/15
01/12/2015
Євген Миколайович Білолюбський
20/03/1979
16/11/2009
17/11/2016
7 років та 2 дні
2 інстанції
1 800
37514/17
15/05/2017
Олександр Михайлович Корнієнко
29/01/1978
Денис Васильович Пономаренко
м. Одеса
07/10/2008
триває
понад 10 років та 12 днів
2 інстанції
3 000
7309/18
30/01/2018
Алла Борисівна Пригунова
22/09/1976
Олена Юріївна Льошенко
м. Київ
15/12/2014
триває
понад 3 роки, 10 місяців та 4 дні
1 інстанція
1 200
9999/18
14/02/2018
Сергій Сергійович Воронович
28/11/1984
Павло Володимирови Голівер
м. Кривий Ріг
29/09/2015
триває
понад 3 роки та 20 днів
1 інстанція
900
[1]Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy