ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ВЛАДИКА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VLADYKA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 26341/17 та 3 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
04 липня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Владика та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),
Марія Елосегі (María Elósegui), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 13 червня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави. У заяві № 32046/18 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції.
7. Насамперед Суд зазначає, що відповідне поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).
8. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkalı v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006 XII (витяги)).
9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні провадження, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.
10. У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цих справах.
11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критеріям ефективності.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. У заяві № 32046/18 заявник висунув інші скарги за статтею 5 Конвенції, враховуючи відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» [Комітет] (Pobokin v. Ukraine) [Committee], заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, а також відхилити решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 26341/17.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку); Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 26341/17.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 04 липня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами,
або за обставин, які виключають причетність представників держави)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
26341/17
30.03.2017
ТА
32046/18
19.06.2018
Роман Михайлович ВЛАДИКА
1980
01.11.2014 заявника побили приватні особи, яких він, як стверджується, знав і впізнав. Наступного дня за фактом події було порушено кримінальне провадження.
Ймовірні нападники та свідки, яких впізнав заявник у жовтні 2015 року, були допитані лише у травні та червні 2016 року. 21.10.2015 Сокальський районний суд Львівської області визнав наявність недоліків у проведенні розслідування у зв’язку з бездіяльністю слідчого, а саме, непроведенням ним допиту свідків, і зобов’язав слідчого провести всі необхідні слідчі дії.
24.11.2015 Сокальський районний суд Львівської області задовольнив заяву заявника про відвід слідчого у кримінальному провадженні у зв’язку з його повною бездіяльністю. 21.01, 14.04 та 02.07.2016 у відповідь на скарги заявника щодо бездіяльності слідчих прокуратура повідомляла його про надання відповідних вказівок щодо проведення оперативного та неупередженого розслідування. Як випливає з матеріалів справи, у 2016 році працівники поліції провели декілька допитів свідків і додатково допитали заявника.
27.10.2017 після допиту інших свідків та очної ставки з особами, яких впізнав заявник, кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 30.11.2018 апеляційний суд скасував цю постанову, оскільки було встановлено, що слідчий не дотримався процесуальних вимог та не взяв до уваги доводи заявника. Зокрема, суд зазначив, що слідчий не провів жодних слідчих дій для встановлення достовірності показань свідків та не перевірив їхнього місцеперебування на момент події. Справу було направлено на додаткове розслідування, і з того часу сторони не були поінформовані про подальший розвиток справи.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
необґрунтовані та значні періоди бездіяльності (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
П. 1 ст. 5 Конвенції – незаконне тримання під вартою – з
05 год 30 хв до
17 год 30 хв 26.11.2016:
незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України» (Belozorov v. Russia and Ukraine), заява № 43611/02, пункти 113 – 115, від 15 жовтня 2015 року, «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 71 – 73, від 17 вересня 2020 року та «Форталнов та інші проти Росії» (Fortalnov and Others v. Russia), заява № 7077/06 та 12 інших заяв, пункти 76 – 79, від 26 червня 2018 року).
3 900
-
3452/20
23.12.2019
Роман Мирославович
ЯКІМОВ
1991
Мицик Олег Володимирович
м. Львів
23.09.2012 на заявника напали двоє неповнолітніх П. і О.; П. декілька разів вдарив заявника дерев’яною палицею по голові, тоді як О. бив заявника ногами. 28.09.2012 і 19.10.2012 працівники міліції відмовляли у порушенні кримінальної справи, посилаючись на відсутність в діянні складу злочину. Тим часом 17.10.2012 за результатами судово-медичного обстеження було встановлено, що заявник отримав небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження. Лише 22.11.2012 прокуратура порушила кримінальне провадження за фактом умисного нанесення заявникові тяжких тілесних ушкоджень. 12.02.2013 у висновку експерта було підтверджено отримання заявником 23.09.2012 небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень. 06.06.2013 було складено обвинувальний акт, справу передано для розгляду до суду; П. та О. були обвинувачені в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому групою осіб. 02.07.2015 районний суд визнав П. та О. винними і обрав їм покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців та на строк 3 роки відповідно (але звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням та встановив іспитовий строк в один рік).
Крім того, суд присудив заявнику відшкодування шкоди. 25.12.2015 апеляційний суд скасував цей вирок, призначивши новий розгляд справи. Апеляційний суд встановив декілька недоліків, у тому числі нез’ясування мотиву обвинувачених, відсутність доступу до показань свідків, а також звернув увагу, що усно проголошений текст вироку не відповідав його письмовій формі, а саме: не було підписів і показань свідків. 09.12.2016 суд призначив судово-медичну експертизу за клопотанням заявника, в якому він просив встановити точні обставини, за яких він отримав тілесні ушкодження, а також з’ясувати, чи були ці тілесні ушкодження результатом дій П. та О. Провадження було відновлено у травні 2017 року після отримання висновку експерта. Зрештою, 02.10.2018 районний суд обрав П. та О. покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять і три роки відповідно й знову присудив заявникові відшкодування шкоди.
О. та П. були визнані винними у вчиненні хуліганства із застосуванням предмета, пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та за умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Однак 16.05.2019 апеляційний суд скасував вирок, оскільки його ухвалив суддя, якого раніше того дня було звільнено з посади.
24.06.2020 П. та О. було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження було закрито; суд залишив без розгляду цивільний позов заявника.
Загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
3 000
250
34046/20
01.08.2020
Лариса Юріївна ФИСУН
1980
Близько 08 год 00 хв 02.05.2019 , коли заявниця з донькою йшли до школи, назустріч їй виїхав велосипедист і збив її, внаслідок чого вона впала на тротуар. Заявниця також стверджувала, що велосипедист погрожував їй і, сказавши, що йому потрібно на роботу, поїхав геть. Її забрали до лікарні, де лікарі діагностували у неї струс мозку, забої лівої половини тіла, травму голови та тріщину коліна. Наступного дня районний відділ поліції порушив кримінальне провадження. 22.06.2019 слідчий поліції закрив провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Листом від 04.06.2020 заявницю повідомили про цю постанову. 15.07.2020 за скаргою заявниці слідчий суддя скасував зазначену постанову як передчасну та направив справу на додаткове розслідування. Зокрема, суддя зазначив, що твердження заявниці не були перевірені; версія слідчого про події не підтверджувалася доказами; судово-медична експертиза тілесних ушкоджень заявниці проведена не була; не були проведені жодні слідчі дії для встановлення особи, що вчинила протиправні дії, й свідків події, а також допити свідків.
27.01.2021 слідчий поліції знову закрив провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
13.05.2021 слідчий суддя скасував вказану постанову як передчасну, оскільки слідчий належним чином не з’ясував обставини справи та не дослідив докази.
08.09.2021 та 18.02.2022 слідчий суддя розглядав скарги заявниці на затягування досудового розслідування та бездіяльність слідчих. 30.08.2022 суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв’язку із закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності. 02.02.2023 апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін. 22.06.2023 Верховний Суд скасував цю ухвалу як протиправну та передчасну і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд встановив, що органи досудового розслідування не дотрималися вимог процесуального законодавства щодо всебічного та повного дослідження всіх обставин справи.
13.12.2023 суд першої інстанції повторно задовольнив клопотання прокуратури та закрив провадження у зв’язку із закінченням строку давності.
28.02.2024 апеляційний суд скасував цю ухвалу та повернув справу до органів досудового розслідування, оскільки не було проведено жодних слідчих дій для встановлення особи, причетної до вчинення злочину. Наразі розслідування триває.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
безпідставні постанови про закриття справи або зупинення досудового розслідування (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 45, від 14 листопада 2013 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року).
3 000
-
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.