П’ЯТА СЕКЦІЯ
РІШЕННЯ У СПРАВІ «ВОЛЧКОВА ТА ЖЕЛЄЗНОВА
ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VOLCHKOVA AND ZHELEZNOVA v. UKRAINE)
(Заява № 2293/09)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
02 березня 2017 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Волчкова та Желєзнова проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Ерік Мьосе (Erik Møse), Голова,
Йонко Грозєв (Yonko Grozev),
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), судді,
та Карен Рейд (Karen Reid), Секретар секції,
після обговорення за зачиненими дверима 09 лютого 2017 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ФАКТИ ТА ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
3. Відповідні деталі заяви наведені у переліку в додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
5. Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, відповідно до яких перша заявниця погодилася відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у частині заяви щодо її скарг, за умови, що Уряд зобов’язується виплатити їй суму, наведену в таблиці у додатку. Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення цієї частини заяви.
ПРАВО
I. СКАРГИ ПЕРШОЇ ЗАЯВНИЦІ
6. Суд бере до уваги факт досягнення першої заявниці та Уряду дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду цієї частини заяви. Враховуючи викладене, цю частину заяви слід вилучити з реєстру справ.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ВІДПОВІДНО ДО СКАРГ ДРУГОЇ ЗАЯВНИЦІ
7. Друга заявниця скаржилася, що тривалість цивільних проваджень була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
8. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
9. У групах справ «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine) заява № 41984/98, від 09 листопада 2004 року), та «Єфименко проти України» (Efimenko v. Ukraine), заява № 55870/00, від 18 липня 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявниця не мала ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
12. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 передбачає таке:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, пп. 109 та 112, від
09 листопада 2004 року), Суд вважає за доцільне присудити другій заявниці суму, зазначену в переліку у додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує вилучити частину заяви щодо скарг першої заявниці з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції;
2. Оголошує іншу частину скарг у заяві прийнятною;
3. Постановляє, що частина скарг у заяві, поданих другою заявницею, свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень;
4. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявницям суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 березня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Карен Рейд
(Karen Reid)
Секретар
Ерік Мьосе
(Erik Møse)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
Дата отримання декларації Уряду
Дата отримання декларації заявника
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
2293/09
25/10/2006
Ольга Леонідівна Волчкова
01/01/1952
21/11/2016
14/11/2016
1 700
Світлана Миколаївна Желєзнова
28/10/1948
Заявниця померла 21/12/2012.
Пан Станіслав Арсентійович Желєзнов є її спадкоємцем
11/09/1997
27/06/2007
9 років, 9 місяців та 17 днів
3 інстанції
1 700
[1] Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.
Full & Egal Universal Law Academy