© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень з практики Суду № 165
Липень 2013 року
Vona проти Угорщини - 35943/10
Рішення від 9.7.2013 року [Секція II]
Стаття 11
Стаття 11-1
Свобода об’єднання
Розпуск об’єднання, причетного до проведення антиромських масових акцій та воєнізованих маршів: немає порушення
Факти – Заявник очолював об’єднання «Угорська гвардія» (далі - Об’єднання), створене у травні 2007 року десятьма членами політичної партії «Рух за кращу Угорщину», заявленою метою якої було збереження угорських традицій і культури. У липні 2007 року Об’єднання створило рух «Угорська Гвардія» (далі – Рух), мета якого була визначена як «захист фізично, духовно та інтелектуально безпорадної Угорщини».
Невдовзі після цього Рух почав здійснювати діяльність, яка суперечила його статуту; зокрема, 25 серпня 2007 року в Будайському замку було організовано приведення до присяги п’ятдесяти шести гвардійців. Органи влади зажадали від Об’єднання припинити незаконну діяльність. У листопаді 2007 року заявник повідомив органи влади, що незаконні види діяльності припинено і що до статуту Об’єднання буде внесено відповідні зміни. Однак пізніше члени Руху, одягнені в уніформу, провели масові мітинги та демонстрації по всій Угорщині (зокрема, в селах з численним ромським населенням) і закликали до захисту етнічних угорців проти так званої «циганської злочинності». Після інциденту, що стався у грудні 2007 року, коли поліція не дозволила проведення маршу по вулиці, на якій проживали сім’ї ромів, органи влади звернулися до суду з позовом, вимагаючи розпуску Об’єднання. У грудні 2008 року суд виніс рішення про задоволення позову, а в липні 2009 року, у зв’язку з тим, що Рух провів ще дві демонстрації, дію цього рішення було поширено й на Рух і таке судове рішення було залишено без змін Верховним судом.
Право
a) Прийнятність – стаття 17: Уряд стверджував, що заяву слід оголосити неприйнятною з огляду на її несумісність ratione materiae з положеннями Конвенції з огляду на статтю 17 Конвенції, оскільки Об’єднання забезпечувало організаційну платформу для вираження расової ненависті до громадян єврейського та ромського походження. Однак Суд зазначив, що в скарзі заявника йдеться про те, що об’єднання було розпущено у зв’язку, головним чином, з демонстрацією, яку національні органи влади не оголошували незаконною, і яка не призвела до якихось актів насильства. Така діяльність не містила очевидних (prima facie) ознак вчинення актів, спрямованих на знищення тих чи інших прав і свобод, закріплених у Конвенції, і не свідчила про наявність у заявника наміру відстоювати чи пропагувати тоталітарні погляди. Отже, для цілей статті 17 заява не становила зловживання правом на звернення до Суду.
Висновок: попереднє заперечення відхилено (одноголосно).
b) Щодо суті – стаття 11: Розпуск Об’єднання, очолюваного заявником, і розпуск руху, який відбувся після цього, становили втручання у право заявника на свободу об’єднання. Таке втручання було передбачено законом і мало на меті забезпечення громадської безпеки, запобігання заворушенням чи злочинам та захист прав і свобод інших осіб.
Хоча справа стосувалася розпуску об’єднання та руху, а не розпуску політичної партії, Суд визнав, що такі громадські організації, серед яких була й організація заявника, можуть відігравати важливу роль у формуванні політичних курсів і у політичних процесах. Суд нагадав, що держава не має чекати і не втручатися до тих пір, поки політичний рух не вдасться до насильства. Навіть якщо політичний рух не робив спроб захопити владу і його політика не є досить загрозливою, держава має право вживати превентивних заходів для захисту демократії, якщо встановлено, що такий рух вже вдався у суспільному житті до конкретних кроків з реалізації політики, несумісної зі стандартами Конвенції.
Хоча ніяких актів насильства під час масових акцій не було, їх проведення супроводжувалося проходженням воєнізованим маршем активістів руху, що крокували по селах у формі військового зразка, по-військовому салютуючи і віддаючи команди. Такі акції давали зрозуміти присутнім, що їхні організатори мають намір і здатні застосувати сили воєнізованої організації для досягнення своїх цілей. Крім того, це воєнізоване формування нагадувало угорський нацистський рух («Схрещені стріли»), який був головною опорою режиму, винного у масовому знищенні ромів в Угорщині. З огляду на історичний досвід – а саме досвід Угорщини після приходу до влади партії «Схрещені стріли» – використання об’єднанням воєнізованих демонстрацій з поширенням ідеї расового поділу та непрямим закликом до дій на расовому ґрунті, скоріш за все, справляло на представників національної меншини ефект залякування, і тому на такі заходи не поширювалися гарантії захисту, передбачені Конвенцією стосовно свободи вираження поглядів чи свободи зібрань. Насправді, такий воєнізований марш виходив за рамки поняття простого вираження обурливої чи образливої ідеї, оскільки її вираження супроводжувалося фізичною присутністю загрозливої групи організованих активістів.
Що стосується розпуску Об’єднання, то не мала значення та обставина, що ті демонстрації самі по собі не були незаконними, оскільки справжній характер і цілі об’єднання стали очевидними лише завдяки аналізу того, як насправді здійснювалося їх проведення. Низка масових заходів у вигляді воєнізованих маршів, що проводилися нібито з метою приборкання «циганської злочинності», безперечно, могла б призвести до реалізації політики расової сегрегації. Пропаганда антидемократичних ідей сама по собі не є достатнім приводом для заборони політичної партії і тим паче – об’єднання, але наявні обставини у своїй сукупності (зокрема, скоординовані і сплановані акції Руху) давали достатні і відповідні підстави для застосування такого заходу. Отже, доводи органів влади Угорщини були відповідними й достатніми для доведення відповідності рішення про розпуск нагальній суспільній потребі.
Загрозу, яку становив Рух, можна було ефективно усунути лише шляхом ліквідації організаційної підтримки, яку йому надавало Об’єднання. Якщо б органи влади й надалі мовчки погоджувалися на здійснення Рухом та Об’єднанням своєї діяльності, підтвердивши законність їхнього юридичного існування, громадськість могла б сприйняти це як узаконення державою такої загрози. Це означало б надання Об’єднанню можливості продовжувати підтримку Руху, користуючись прерогативами офіційно зареєстрованої юридичної особи, а держава таким чином опосередковано сприяла б проведенню Рухом кампанії своїх масових акцій. Нарешті, оскільки до Об’єднання і Руху не було застосовано жодних додаткових санкцій, так само, як і до їхніх членів, яким ніщо не заважало продовжити свою політичну діяльність, здійснюючи її в інших формах, Суд дійшов висновку, що їх розпуск не був непропорційним заходом.
Висновок: порушення немає (одноголосно).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy