CASE OF YERMAKOV AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Ministry of Justice of Ukraine

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ЄРМАКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF YERMAKOV AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява № 50634/21 та 7 інших заяв –

див. перелік у додатку)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

14 листопада 2024 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Єрмаков та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

 Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), Голова,
 Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),
 Артурс Кучс (Artūrs Kučs), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 17 жовтня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.  Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

5.  Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6.  Суд зазначає, що заявник у заяві № 50634/21 помер 16 січня 2023 року під час розгляду справи у Суді. Вдова заявника, пані Євгенія Володимирівна Єрмакова, висловила бажання підтримати заяву від імені свого покійного чоловіка. Суд вважає, що пані Єрмакова має законний інтерес у розгляді заяви від імені свого покійного чоловіка, і повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, вимагає продовжити розгляд справи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Хорватова проти Словаччини» (Horváthová v. Slovakia), заява № 74456/01, пункти 25 – 27, від 17 травня 2005 року та «Беньямінсон проти України» (Benyaminson v. Ukraine), заява № 31585/02, пункт 83, від 26 липня 2007 року). Проте у цьому тексті посилання робитиметься на заявника.

7.  Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

8.  Суд зазначає, що заявники трималися від вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).

9.  У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10.  У цій справі Суд також зауважує, що у відповідь на скаргу prima facie на неналежні умови тримання під вартою, не було надано жодних первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених протягом усього періоду тримання заявників під вартою (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 123, та, наприклад, рішення у справі «Спариш і Куцманд проти України» [Комітет] (Sparysh and Kutsmand v. Ukraine) [Committee], заяви № 49709/18 та № 49870/18, від 12 вересня 2024 року). Крім того, Суд неодноразово встановлював порушення у зв’язку з переповненістю у Київському слідчому ізоляторі (див, наприклад, рішення у справах «Чуприна та інші проти України [Комітет] (Chupryna and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 22896/22 та 4 інші заяви, від 25 квітня 2024 року та «Бригинець та інші проти України» [Комітет] (Brygynets and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 17492/23 та 2 інші заяви, від 16 травня 2024 року). Щодо заяви № 14644/23 Суд також бере до уваги особливу вразливість заявника з огляду на його психічне захворювання (див. рішення у справі «Руман проти Бельгії» [ВП] (Rooman v. Belgium) [GC], заява № 18052/11, пункт 145, від 31 січня 2019 року з подальшими посиланнями).

11.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою протягом вказаних у таблиці в додатку періодів були неналежними.

12.  Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

13.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.

14.   У заявах № 50634/21 та № 26903/23 заявники подали інші скарги, які також порушували питання за статтею 5 Конвенції з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд вважає, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

15.  У заявах № 14644/23, № 26751/23 та № 41101/23 заявники також висунули інші скарги за різними статтями Конвенції.

16.  Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

З цього випливає, що ця частина заяв має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

17.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

за цих підстав суд одноголосно

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 листопада
2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Катержіна Шімачкова

(Kateřina Šimáčková)

Голова

ДОДАТОК

Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції

(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві

ефективного засобу юридичного захисту)

Спадкоємець(ці) у заяві № 50634/21

Померлий

Спадкоємець

Михайло Вікторович ЄРМАКОВ

Помер у 2023 році

Євгенія Володимирівна ЄРМАКОВА

Народилася у 1986 році

[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.