YORDANOVI v. Bulgaria (№11157/11) Текст неофіційного перекладу рішення Обставини справи Справа стосувалася скарги двох заявників щодо кримінального провадження, порушеного проти них за спробу створення політичної партії на релігійній основі. Вони скаржилися на невиправдане втручання у їхнє право на свободу об’єднання, а також на дискримінацію щодо них. Заявники у справі є бізнесменами і належать до турецько-мусульманської меншини в Болгарії. У 2008 році заявники створили та зареєстрували асоціацію для інтеграції турецькомовного населення у Болгарії. У червні 2009 року заявники вирішили встановити на земельній ділянці, що належала їм на праві власності, пам’ятник, вшанувавши пам’ять мусульманських та християнських солдатів, загиблих під час російсько- турецької війни 1877–1878 років (що призвело до здобуття Болгарією незалежності від Османської імперії). У липні 2009 року обласна інспекція з питань будівництва вимагала припинити будівельні роботи. Заявники вирішили створити політичну партію «Мусульманський демократичний союз». 26 вересня 2009 року (наприкінці Рамадану) у центрі села Слов’яново було заплановано проведення установчого з’їзду. Вранці того ж дня працівники правоохоронних органів повідомили першого заявника, що проведення таких зборів без встановленої законом процедури є незаконним. 26 вересня 2009 року в центрі села Слов’яново зібралося кілька сотень людей. Працівник муніципалітету Попово вручив першому заявникові рішення про розгін зібрання через відсутність попереднього повідомлення про це. Проте зібрання тривало ще приблизно п’ятнадцять хвилин, впродовж яких було проголосовано за створення партії, прийняття її статуту та обрано членів до її керівних органів. Відразу після цього відбулася пресконференція. За твердженням Уряду, під час пресконференції заявники вказували, що партія створена з метою «захисту прав мусульман в Болгарії» і що «держава [нічого] не робила для мусульман в Болгарії» (яких Болгарія офіційно не визнала турецькою меншиною), і що «[було] помилкою представляти Болгарію в Європі як єдину державу». Упродовж наступних днів районна прокуратура порушила кримінальне провадження проти заявників за створення політичної організації на релігійній основі – злочин, передбачений статтею 166 Кримінального кодексу, і за порушення громадського порядку будівництвом пам`ятника. Першого заявника також звинуватили у проведенні несанкціонованого зібрання – правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 2 статті 174а зазначеного Кодексу, у зв’язку з продовженням зібрання, на якому було створено політичну партію, незважаючи на рішення міського голови про заборону. 1 вересня 2010 року районний суд визнав двох заявників винними у створенні політичної партії на релігійній основі, в порушення статті 166 Кримінального кодексу. Суд призначив першому заявникові покарання у вигляді одного року позбавлення волі умовно. Другого заявника суд визнав таким, який не підлягає кримінальній відповідальності, та зобов’язав сплатити штраф у розмірі 4000 болгарських левів (BGN) (2045 євро). Суд також визнав першого заявника винним у неприпиненні зібрання, забороненого міським головою, на порушення пункту 2 статті 174а Кримінального кодексу та призначив покарання у виді шести місяців умовно. Суд виправдав заявників за обвинуваченням у порушенні громадського порядку. Заявники оскаржили вирок в апеляційному порядку, однак їхня скарга була відхилена. Апеляційний суд зазначив, що вимога до членів партії прийняти ісламські цінності означала, що партія мала б «релігійну основу». Однак апеляційний суд встановив, що дії слід перекваліфікувати як замах на злочин з огляду на те, що створення партії не було завершено. Оцінка Суду Суд мав з’ясувати, чи було необхідним у демократичному суспільстві порушення кримінального провадження проти заявників за спробу створити партію на порушення статті 166 Кримінального кодексу. Не беручи до уваги оцінку болгарських судів, чи ця політична партія могла вважатись як така, що має «релігійну основу», Суд висловив серйозні сумніви щодо необхідності кримінальних санкцій в доповнення до заборони таких партій. Кримінальне засудження є одним із найсерйозніших форм втручання у право особи на свободу вираження поглядів. Це також стосується і права на свободу об’єднання, однією з цілей якого був захист думок та свобода їх висловлювання, особливо щодо політичних партій. Суд зазначив, що заявники не завершили необхідну процедуру реєстрації політичної партії. Юридичним наслідком таких дій було те, що партія не могла ні існувати, ні займатися жодною діяльністю. Результат, досягнутий органами державної влади, а саме мирне співіснування етнічних та релігійних груп у Болгарії, може бути досягнутий за допомогою такої процедури, а у цій справі – шляхом відмови у реєстрації потенційної політичної партії. Далі Суд зазначив, що органи державної влади мають можливість розпустити партію, якщо Конституційний суд визнає її неконституційною. ЄСПЛ не побачив жодної причини, чому за обставин цієї справи, було необхідним саме порушення кримінального провадження, а не вжиття інших можливих заходів. Крім цього, стаття 166 Кримінального кодексу 1968 року була прийнята в епоху комунізму не з метою запобігання релігійній громаді використовувати демократичні інститути для приходу до влади на шкоду іншим, а навпаки, мала на меті виключити будь-яку можливу повторну появу так званих капіталістичних партій, а не захист релігійної та етнічної толерантності у Болгарії. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що кримінальне провадження проти заявників за спробу створення політичної партії на релігійній основі не було необхідним у демократичному суспільстві, а отже, порушило статтю 11 Конвенції. Висновок Порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднання). Рішення в цій справі ухвалене Палатою 3 вересня 2020 року і набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Full & Egal Universal Law Academy