© Media Law Institute, . [Translation already published on the Media Law Institute website]. Permission to re-publish this translation has been granted for the sole purpose of its inclusion in the Court’s database HUDOC.
© Інститут Медіа Права, . [Переклад було опубліковано на веб-сайті Інституту Медіа Права]. Дозвіл на повторне опублікування цього перекладу був наданий лише з метою внесення його у базу даних Суду HUDOC.
© L`Institut du droit médiatique, . [Cette traduction est déjà publiée sur le site web de l`Institut du droit médiatique]. L’autorisation de re-publier cette traduction a été accordée dans le seul but de son inclusion dans la base de données HUDOC de la Cour.
Інформаційний бюлетень з практики Суду № 164
Червень 2013 року
«Молодіжна ініціатива з прав людини» проти Сербії - 48135/06
Рішення від 25.06.2013 [Секція ІІ]
Стаття 10
Стаття 10-1
Свобода вираження поглядів
Свобода отримання інформації
Відмова громадській організації у доступі до розвідувальної інформації, незважаючи на обов’язкове до виконання рішення розкрити інформацію: встановлено порушення.
Факти
Заявником була громадська організація, яка здійснювала моніторинг перехідних законів з метою забезпечення дотримання прав людини, демократії та верховенства права. У жовтні 2005 року вона звернулася до розвідувальної служби Сербії з проханням надати інформацію про кількість осіб, за якими цією службою велося спостереження за допомогою електронних засобів у 2005 році. Розвідувальна служба відповіла відмовою, посилаючись на Акт про свободу інформації (Freedom of Information Act) від 2004 року. Заявник подав скаргу до Комісара з інформаційних питань (the Information Commissioner). Останній прийшов до висновку, що розвідслужба порушила закон і розпорядився надати запитувачу наявну інформацію протягом 3 днів. Апеляція розвідслужби залишилася без задоволення. У вересні 2008 року розвідслужба повідомила заявника, що вона не володіє запитуваною інформацією.
Законодавство
Стаття 10: Право на доступ до інформації включає поняття «свободи отримувати інформацію». Суд також постановив, що коли така громадська організація, як заявник у цій справі, займалася питаннями, що становлять суспільний інтерес, вона виконувала роль громадського спостерігача, яка є не менш важливою, аніж роль ЗМІ. Відповідно, на діяльність заявника має поширюватися захист згідно із Конвенцією, подібний до захисту, яким користуються ЗМІ. Очевидно, що заявник брав участь у законному зборі інформації, що становить суспільний інтерес, з метою передання її громадськості і тим самим робив свій внесок у суспільну дискусію, а тому в цьому випадку мало місце порушення права заявника на свободу вираження поглядів. Здійснення права на свободу вираження думки може бути предметом обмежень, але будь-які обмеження повинні застосовуватися на підставі національного законодавства. Тоді як обмеження, застосовані розвідслужбою у цьому випадку, не відповідають зазначеному критерію. Національний орган, який був створений саме для забезпечення виконання Акту про свободу інформації (Freedom of Information Act) від 2004 року, розглядав цю справу і прийняв рішення про те, що запитувана інформація мала бути надана заявникові. І хоча розвідслужба зрештою надала відповідь, що вона не володіє відповідною інформацією, Суд вважає цю відповідь непереконливою, з огляду на характер запитуваної інформації (кількість осіб, за якими розвідслужбою велося спостереження за допомогою електронних засобів у 2005 році) і на первинну реакцію розвідслужби. Вперте небажання сербської спецслужби виконувати розпорядження Комісара з інформаційних питань (the Information Commissioner) становило, таким чином, порушення національного законодавства і було рівносильним свавіллю.
Висновок: встановлено порушення (прийнято одноголосно).
Стаття 46: Держава-відповідач повинна забезпечити, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням Європейського суду, надання позивачу запитуваної інформації.
Стаття 41: Встановлення порушення є достатньою справедливою компенсацією за нанесення буль-якої моральної шкоди.
(Див. також TARSASAG Szabadságjogokért проти Угорщини, 37374/05, 14 квітня 2009 р, інформаційний бюлетень118 і Кенеді проти Угорщини, 31475/05, 26 травня 2009, Інформаційний бюлетень119).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
Full & Egal Universal Law Academy