ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ЗАСЛОНОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF ZASLONOV v. UKRAINE)
(Заяви № 4587/20 та № 47262/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
14 жовтня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Заслонов проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 23 вересня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляли пан С. Рибій та пан С.Кульбач, юристи, які практикують у м. Дніпро, Україна, та м. Лімож, Франція, відповідно.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
5. Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висував інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ6. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ7. Заявник скаржився головним чином на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі...»
8. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia) [ВП], заява
№ 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141, та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
9. У керівній справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, рішення від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, рішення від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. Заявник висунув інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року), «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine),заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви; Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку із неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 жовтня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
_p_2}
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
Рік народження
Установа
дата початку та закінчення строку,
тривалість
Площа
(кв. м.)
на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
4587/20
26.12.2019
47262/20
13.10.2020
Вадим Вікторович ЗАСЛОНОВ
1988
Дніпровська установа виконання покарань №4
з 30.10.2016
-
триває
більше 4 років, 10 місяців та 1 дня
2,3-4.7 м2
переповненість, відсутність свіжого повітря, пасивне паління, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність приватності під час користування туалетом, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність туалетних засобів, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність або погана якість постільної білизни, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або обмежений доступ до питної води
п.3 ст. 5 – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування
– з 21.10.2016 до 31.07.2020,
більше 3 років та 9 місяців, наведення судом підстав, які з часом стали неналежними, відсутність розгляду можливості застосування інших запобіжних заходів;
п.5 ст. 5- відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (див. рішення у справі «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року) та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року).
п. 1 ст. 6 - надмірна тривалість кримінального провадження,
з 21.10.2016 - триває,
більше 4 років і 9 місяців,
у 2-х інстанціях
9 800
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.