© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Переклад не є обов’язковим для Суду. Для додаткової інформації дивіться повний текст копірайту наприкінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 115
Січень 2009 р.
Cooperatieve Producentenorganisatie van de Nederlandse Kokkelvisserij U.A. проти Нідерландів - 13645/05
Рішеннія про прийнятність 20.1.2009 [Секція III]
Стаття 6
Цивільний процес
Стаття 6-1
Справедливий розгляд
Змагальний процес
Відмова Суду Європейський Спільнот дозволити третій стороні відповісти на висновок прокурора: неприйнятна
У липні 1999 року і у липні 2000 року організація-заявник отримала ліцензію на відлов молюсків у місцевості, захищеній природоохоронним законодавством Європейської Спільноти.
У 2001 році дві природоохоронні громадські організації звернулись із позовом до суду, стверджуючи, що механічний відлов молюсків спричиняє тривалу і, можливо, незворотню шкоду екологічно вразливим районам. Національний суд запросив попередню ухвалу від Суду Європейський Спільнот (Суду ЄС), відповідно до статті 234 Угоди ЄС. Громадська організація, організація-заявник, Уряд-відповідач і Європейська Комісія подали до Суду ЄС свої зауваження. Після письмової процедури, Суд ЄС провів усне слухання. В той день на відкритому засіданні було зачитано висновок прокурора. Організація-заявник просила дозволу подати письмову відповідь на цей висновок, у зворотньому випадку - постанову про відновлення слухань, а якщо ні – то надати іншу можливість оскаржити цю дорадчу думку. Суд ЄС відхилив це клопотання, зазначивши, inter alia, що організація-заявник не надала жодної точної інформації щодо користі або необхідності відновлення усних слухань. У 2004 році суд ЄС ухвалив попередню ухвалу, що, з точки зору права ЄС, Уряд-відповідач міг видати організації-заявнику ліцензію на механічний відлов молюсків, за умови, що буде доведено, поза розумним науковим сумнівом, що такий відлов не справить негативного впливу на природнє середовище у згаданій місцевості. Національний суд дозволив учасникам процесу подати письмові відповіді на рішення Суду ЄС і провів ще одне слухання, перед тим, як постановити рішення. Встановивши, за відсутності наукового доведення протилежного, що вплив механічного відлову молюсків на природнє середовище може бути «значним», він анулював видану організації-заявнику ліцезію на відлов молюсків. Організація скаржилась, що її право на змагальний судовий розгляд було порушено внаслідок відмови Суду ЄС дозволити їй відповісти на висновок прокурора.
Неприйнятна: Суд відштовхувався від припущення, що стаття 6 застосовується до процедури попередньої ухвали Суду ЄС. Що стосується скарг заявника, які слід розуміти як такі, що спрямовані проти самої Європейської Спільноти, яка є окремою юридичною особою як міжнародна міжурядова організація і не є учасницею Конвенції, заява є несумісною з положеннями Конвенції ratione personae.
Проте, відповідальність Королівства Нідерландів, як держави-учасниці, має розглядатись, оскільки скарга заявника стосувалась втручання Суду ЄС, яке відбулось з ініціативи національного суду, що розглядав справу (на противагу Boivin проти Франції, Інформаційне повідомлення № 111). Інтерпретація законодавства Спільноти, зроблена Судом ЄС, була впливовою і не могла бути проігнорована національним судом. Проте, існувало припущення, що держава-учасниця не відступала від вимог Конвенції, якщо вживала дій у відповідності з правовими зобов’язаннями, котрі витікають з її членства у міжнародній організації, якій вона передала частину свого суверенітету, якщо така організація захищає основоположні права, з огляду як на надання основних гарантій, так і на механізми контролю їхнього дотримання, у спосіб, який можна вважати принаймні еквівалентним до механізму, який забезпечує Конвенція (див. Bosphorus Hava Yollari Turizm Ve Ticaret Anonim Şirketi (“Bosphorus Airways”) проти Нідерландів [ВП], Інформаційне повідомлення № 76). Як наслідок, це припущення застосовувалось не лише до дій, вжитих державою-учасницею, але й до процедур, котрі провадяться в рамках самої міжнародної організації, і, зокрема, до процедури Суду ЄС. У цьому стосунку, такий захист не мав бути ідентичним до захисту, який надає стаття 6 Конвенції; це припущення можна було б спростувати, лише якщо, за обставин даної справи, було вирішено, що захист гарантованих Конвенцією прав був явно недостатнім. Перевіряючи, чи процедура в Суді ЄС забезпечувала еквівалентний захист прав заявника, Суд зважував на можливість, яку надає правило 61 Регламенту Суду ЄС, а саме, на можливість, яку слід вважати реалістичною, а не просто теоретичною, постановити відновлення усного розгляду після того, як прокурор зачитає свій висновок, якщо СУД ЄС вважатиме це необхідним, а також на той факт, що клопотання однієї зі сторін відновити слухання було розглянуте по суті. Окрім того, національний суд міг надіслати до Суду ЄС інший запит про попередню ухвалу, якби відчув себе неспроможним вирішити справу на основі першої такої ухвали. У світлі таких висновків, організація-заявник не змогла спростувати припущення, що процедура в Суді ЄС забезпечувала еквівалентний захист її прав: явно необґрунтована.
Див. також Emesa Sugar N.V. проти Нідерландів, Інформаційне повідомлення № 71.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Це резюме, підготовлене Секретаріатом, не є обов’язковим для Суду.
Посилання на Інформаційні повідомлення з юриспруденції
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад підготовлено на замовлення і за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду і Суд також не несе відповідальності за його якість. Переклад можна завантажити з електронної бази рішень (HUDOC) Європейського Суду з прав людини () або з будь-якої іншої бази, в якій його розміщено з дозволу Суду. Копіювання тексту перекладу допускається в некомерційних цілях за умови наведення повної назви справи, разом із вищенаведеним повідомленням про авторські права та посиланням на Цільовий фонд «Права людини». З питань, пов’язаних з наміром використати ту чи іншу частину цього перекладу в комерційних цілях, прохання звертатися за адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy