© Рада Європи/Європейський cуд з прав людини, 2012. Цей переклад було здійснено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не накладає правових зобов’язань на Суд. Для більш детальноі інформаціі, прохання ознайомитись із положенням про авторські права в кінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційна довідка про судову практику ЄСПЛ № 128
Березень 2010 року
Демопулос та інші (Demopoulos et autres) проти Туреччини - 46113/99
Ухвала 1.3.2010[ВП]
Стаття 35
Стаття 35-1
Вичерпання внутрішніх засобів судового захисту
Ефективний внутрішній судовий захист
Відсутність звернення до Комісіі з нерухомого майна на виконання закону №67/2005 з приводу позбавлення власності, яке мало місце на півночі Кіпру в 1974 році: неприйнятність
Стосовно фактів - Заявники, громадяни Кіпру і грецькі кіприоти за походженням, оскаржували, між іншим, позбавлення їх можливості використання свого майна та/або доступу до своїх домівок, які знаходяться в північній частині Кіпру, відтоді як ця територія потрапила під контроль "Турецької Республіки Північного Кіпру" (ТРПК) в 1974 році. Турецький уряд не погодився з їхніми скаргами, мотивуючи це тим, що заявники не вичерпали всі внутрішні засоби судового захисту, зокрема ті, що запроваджені законом № 67/2005.
Офіційні органи "ТРПК" оприлюднили закон №67/2005 вже після того, як Суд оприлюднив ухвалу у пілотній справі Xenides-Arestis проти Туреччини (№46347/99, 22 грудня 2005 року, Інформаційна довідка №81), в якій вимагалось від Туреччини забезпечити засіб судового захисту, який би насправді гарантував ефективне відшкодування порушень майнових прав, які мають місце на цій території. Цим законом було утворено орган відомий як Комісія з нерухомого майна, яка має повноваження ухвалювати рішення про реституцію чи заміну майна або виплату компенсації. Позивачі мусять подати свої свідоцтва про власність або інші докази свого статусу власників. Рішення Комісії з нерухомого майна можуть бути оскаржені в порядку апеляціі у Апеляційному адміністративному суді "ТРПК". Станом на листопад 2009 року Комісія з нерухомого майна вже отримала 433 звернення. Вона завершила розгляд 85-и з них, переважну більшість досягненням полюбовної згоди. Вона призначила виплату компенсації в більш ніж 70-и з цих справ та ухвалила рішення про реституцію майна в 4-х випадках, а також про заміну майна в 2-х інших випадках.
Стосовно права - Стаття 1 Протоколу 1: заявники заявляли про те, що вони не зобов’язані підтверджувати факт звернення до Комісії з нерухомого майна, оскільки, по-перше, ця вимога не могла бути застосована до них і, по-друге, цей засіб судового захисту, в будь-якому випадку, не був ефективним.
а) Можливість застосування до заявників зобов’язання підтвердити факт звертання до Комісіі з нерухомого майна - Перше питання, яке постає, є питанням хронологічного порядку: чи були заявники зобов’язані скористатися з засобу судового захисту, який з’явився вже після подання їхніх заяв? Відповідаючи ствердно, Суд вважає, що справа заявників відноситься до виключень із принципу, згідно якого вичерпання внутрішніх засобів судового захисту оцінюється на момент подання заяви до Суду; насправді, засоби судового захисту, які було запроваджено законом №67/2005, були розроблені з метою усунення на внутрішньому рівні підстав для скарг у подібних справах, що знаходились на розгляді Суду. Суд вважає штучним і відкидає аргумент, згідно якого закон №67/2005 не є складовою внутрішнього турецького права, оскільки його було ініційовано владними органами "ТРПК". Крім того, на його думку, той факт, що Європейська комісія з прав людини, у розгляді міждержавноі справи, дійшла висновку про існування адміністративної практики тривалих порушень майнових прав грецьких кіприотів в "ТРПК", не звільняє заявників від необхідності вичерпання засобів судового захисту: ситуація змінилась на краще (в результаті змін в законодавстві та загального покращення політичного контексту), а будь-яка Держава в праві вживати відповідних заходів на викорінення певноі адміністративноі практики. Суд відкидає, так само, аргумент, за яким необхідність вичерпання надає легітимності незаконній окупаціі. Допоки не знайдено рішення міжнародному аспекту цієї ситуації, вкрай важливо, аби права громадян на місцях отримували на безперебійній основі належний захист. Право на індивідуальну заяву, яке передбачено Конвенцією, не заміняє собою судовий механізм і норми, які вступають в дію, коли йдеться про реалізацію положень кримінального та цивільного права. Відповідний внутрішній орган, який має доступ до майна, реєстрів та архівів, певно, має кращу можливість приймати рішення по складних питаннях щодо власності та оцінки, а також призначати відповідні компенсації. Навіть якщо заявники не живуть, власно кажучи, під контролем "ТРПК", правило вичерпання застосовується до них, якщо існує хоч який засіб ефективного судового захисту. Цей висновок аж ніяк не ставить під сумнів позицію, яку зайняла міжнародна спільнота стосовно встановлення "ТРПК" або той факт, що уряд Республіки Кіпр лишається єдиним легітимним урядом Кіпру. Він так само не несе з собою непрямої легітимації незаконного режиму з точки зору міжнародного права. Виходячи з цього, засоби судового захисту, які існують в "ТРПК" , зокрема процедура звернення до Комісії з нерухомого майна, можуть розглядатись як "внутрішні шляхи судового захисту", а жодної підстави виключати застосування принципу вичерпання встановлено не було.
б) Ефективність запропонованого засобу судового захисту - Заявники оскаржують ефективність Комісії з нерухомого майна з багатьох позицій, серед яких природа відшкодувань, що надаються, недостатні незалежність і неупередженість, неадекватність компенсацій та, як заявляється, недостатня доступність і дієвість Комісії.
і. Природа засобу судового захисту: Суд відкидає думку про те, що Комісія з нерухомого майна є обманною чи підставною структурою. Владні органи "ТРПК", зокрема Конституційний суд, який наполегливо наголошує, що норми законодавства мусять застосовуватись таким чином, аби дозволити власникам грецьким кіприотам відновити володіння своїм майном або отримати компенсацію, взяли до уваги позицію міжнародного права і висновки Суду. До того ж, турецький уряд вже не заперечує свою відповідальність з точки зору Конвенції відносно територій, які знаходяться під контролем "ТРПК", а також визнав по суті право власників грецьких кіприотів на використання засобів судового захисту по фактах порушень їхніх прав, що гарантовані статтею 1 Протоколу №1. В будь-якому випадку, не існує жодної підстави, яка б дозволила Суду дійти висновку про неадекватність судового захисту, оскільки офіційні органи не ухвалювали жодного формального рішення про незаконність певного правового акту або ж про порушення певних прав.
Що стосується критичних заяв стосовно того, що повернення у власність майна грецьким кіприотам грунтується на надто обмежених підходах, Суд нагадує, що, якщо restitutio in integrum не є можливим, держава-член може виплатити натомість компенсацію відповідно до вартості майна, навіть у випадках експропріації вочевидь незаконного та неприхованого характеру. Ніякої принципової різниці не виникає, якщо незаконність проявляється на міжнародному рівні. Маючи матеріальний характер, майно може підлягати оцінці і виплаті в формі фінансової компенсації. Так само, заміна майна може бути прийнятною формою відшкодування. Через тридцять п’ять років після події, для Суду існує ризик вчинити беззаконне рішення та проявити недостатню розбірливість, якщо він спробує зобов’язати державу-відповідача до поверення майна в усіх випадках або, принаймні, в усіх випадках за винятком тих, де має місце матеріальна неможливість, не врахувавши інших аспектів, зокрема ситуацію третіх осіб. Суд не в праві примусити державу до безумовного обов’язку виселяти силою та переселяти потенційно значну кількість чоловіків, жінок та дітей, навіть з метою захисту прав жертв порушень Конвенції. Він мусить лишити вибір відповідних засобів відновлення порушених прав власності державам-підписантам, які мають найкращі умови, аби оцінити практичні можливості, пріоритети та конкуруючі інтереси на внутрішньодержавному рівні, навіть в такій ситуації, яка має місце в північній частині Кіпру. Дискреційний, згідно заяв заявників, характер повноважень щодо повернення майна, які передбачені законом №67/2005, не становлять з цієі точки зору жодної проблеми.
іі. Незалежність і неупередженість: Комісія з нерухомого майна включає від п’яти до семи членів, два з яких є незалежними міжнародними членами. Ті самі правила, що і до інших високопосадовців "ТРПК", застосовуються до них в питаннях призначення та завершення повноважень, а також умов службової діяльності. Окремо передбачено, що особи, які займають нерухоме майно грецьких кіприотів, не можуть бути членами Комісії. Суд не вважає, що незаконний, з точки зору міжнародного права, характер влади та тривала присутність турецьких військових або той факт, що члени комісії призначаються президентом "ТРПК" компрометують суб’єктивну чи об’єктивну неупередженість або незалежність членів комісіі.
ііі. Рівні компенсації: що стосується розміру компенсацій, на підставі матеріалів, які в його розпорядженні, Суд не вважає можливим заявляти про те, що суми, які присуджені в якості компенсації а виконання закону №7/2005 будуть автоматично нижчими, ніж те, що може розглядатись як розумна компенсація.
іv. Доступність та дієвість судового захисту: Суд зауважує, що, хоча позивачі і повинні надати докази своєї власності та своєї якості поза всякий розумний сумнів, формулювання норм внутрішнього права стосовно доказів не може розглядатися окремо від їхнього конкретного застосування, а із наявних документів не витікає, що цей елемент був причиною відхилення значної кількості заяв. Покладений на позивачів обов’язок надавати документи на право власності або докази своєї якості, навіть якщо в деяких випадках це може бути непростим завданням, є необхідним і неминучим. Суд бере також до уваги бюджетну норму, що міститься в законі №67/2005 з метою виплати компенсацій, а також гарантії, які надаються позивачам та їхнім представникам в питанні в’їзду до північної зони та виїзду з цієї території. Загалом, він не вважає, що процедури в рамках Комісії з нерухомого майна є надмірно повільними, складними чи недоступними, а скарги заявників стосовно різних процедурних аспектів обгрунтованими. Суд не має також достатньо підстав для висновку, що заяви про незаконний тиск, який здійснювався на позивачів з метою залагодження питань, отримують підтвердження. В будь-якому випадку, якщо, на думку позивача, з боку Комісії мав місце матеріальний брак неупередженості або порушення процедури, він може подати апеляцію до апеляційного адміністративного суду "ТРПК".
Таким чином, закон №67/2005 створює доступні та ефективні рамки для розгляду заяв про порушення права на повагу до майна, що належить грецьким кіприотам. Оскільки заявники не скористались цим механізмом, їхні скарги, що грунтуються на статті 1 Протоколу №1, мають бути відхилені з мотивів невичерпання внутрішніх засобів судового захисту.
Висновок: неприйнятність (невичерпання внутрішніх засобів судового захисту).
Стаття 8: закон №67/2005 предбачає також можливість для власників майна звертатись до Комісії з нерухомого майна з завою про відшкодування моральних збитків, що є достатньо широкою категорією, аби врахувати всі аспекти, пов’язані із втратою права користування помешканням. Внаслідок цього, скарги заявників-власників майна, що грунтуються на статті 8, не є прийнятними з причин невичерпання внутрішніх засобів судового захисту, оскільки заявники не зверталися до Комісії з нерухомого майна з заявами про відшкодування моральних збитків.
Висновок: неприйнятність (невичерпання внутрішніх засобів судового захисту).
Одна із заявниць звільняється від вимоги вичерпання внутрішніх засобів судового захисту, оскільки вона не подавала заяв майнового характеру і, таким чином, не мала реальної можливості для звернення до Комісії з нерухомого майна. Разом з тим, з огляду на факти, її скарга на неможливість доступу до свого помешкання є, вочевидь, недостатньо обгрунтованою, оскільки вона жила в іншому місці майже все своє життя. Можливість для неї успадкувати частину цього майна є гіпотетичним припущенням, а не конкретним фактом. Тому, на сьогодні, не має місця порушення її права на повагу до помешкання.
Висновок: неприйнятність (очевидна недостатність підстав).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Укладене канцелярією, це резюме не накладає правових зобов’язань на Суд.
Натисніть тут для доступу до Інформаційних довідок про судову практику
© Рада Європи/Європейський cуд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є французька та англійська. Цей переклад було здійснено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не накладає правових зобов’язань на Суд, який не несе будь-якоі відповідальності за його якість. Його можна завантажити з HUDOC, бази данних про судову практику Європейського суду з прав людини (), або з будь-якоі бази данних, до якоі його було надано HUDOC. Його може бути відтворено в некомерційних цілях за умови повного цитування назви справи та вищенаведеного положення про авторські права, а також посилання на Трастовий фонд з прав людини. Про будь-яке використання всього чи частини цього перекладу в комерційних цілях має бути повідомлено за електронною адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court for Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour Européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été réalisée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante: publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy