Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Jasar проти «Колишньої Югославської Республіки Македонія» (déc.) - 69908/01
Рішення від 11.4.2006 [Секція III]
Стаття 3
Поводження, що принижує гідність
Нелюдське поводження
Повідомлення про жорстоке поводження з боку поліції і відсутність відповідного ефективного розслідування: прийнятна
Стаття 35
Стаття 35-1
Вичерпання внутрішніх засобів правового захисту
Ефективний внутрішній засіб правового захисту
Кримінальна скарга про жорстоке поводження з боку поліції досі розглядається, а цивільний позов про відшкодування шкоди залишено без задоволення: попереднє заперечення відхилене
У 1998 році заявник, ром за походженням, перебував у барі і грав у азартну гру на гроші. Один із гравців, який програв, сказав, що гральні кості були сфальшовані, і зробив кілька пострілів. На місце події приїхало багато поліцейських, аби відновити спокій. Сторони не згодні щодо того, чи заявник брав участь у заворушенні, чи був лише спостерігачем. Заявник стверджує, що поліцейські схопили його за волосся і силоміць затягли до фургона. Він стверджує, що протягом перебування під вартою один із співробітників поліції бив його по голові і завдав ударів кулаками і кийком. У протоколі медичного огляду вказано, що зацікавлена особа мала «легкі тілесні ушкодження», а саме, численні рани на голові, руках і спині.
Заявник подав кримінальну скаргу проти невстановленого поліцейського. Після двох розслідувань прокурор повідомив йому, що офіційно звернувся до міністерства внутрішніх справ для отримання додаткової інформації. Ніщо не вказує на те, що було вжито інших заходів стосовно скарги заявника щодо жорстокого поводження. Заявник подав також цивільний позов проти держави, але його позов про відшкодування шкоди був залишений без задоволення на тій підставі, що не було достатніх доказів, які дозволили б встановити, що поранення були спричинені внаслідок жорстокого поводження з боку поліції. Заявник подав апеляційну скаргу, яка була відхилена.
У своїй заяві до Суду заявник скаржиться, що зазнав жорстокого поводження, всупереч статті 3 Конвенції. Він також скаржиться, з точки зору статтей 3 і 13, на те, що державні органи нехтують проведенням ефективного розслідування, яке могло б призвести до встановлення та покарання поліцейських, винних у згаданому жорстокому поводженні.
Прийнятна в цілому: щоб вичерпати внутрішні засоби правового захисту у розумінні статті 35 § 1 Конвенції, заявник подав до прокуратури кримінальну скаргу, і, таким чином, розпочав провадження, яке має призвести до встановлення та покарання осіб, ймовірно винних у стверджуваному жорстокому поводженні. Прокурор офіційно не відхилив згадану скаргу, і тому заявник не міг почати діяти замість нього і самостійно розпочати провадження. До того ж, кримінальне провадження не може бути відкрите, якщо не встановлено особу можливого правопорушника, як було у даній справі. Водночас, заявник намагався також розпочати провадження, аби отримати відшкодування за отримані поранення та страждання. Таким чином, він привернув увагу державних органів до жорстокого поводження з боку поліції, на яке скаржився, і у такий спосіб зобов’язав їх провести належне розслідування, а також ініціював судове провадження, яке мало призвести до встановлення фактів, визначення відповідальності і відшкодування матеріальної шкоди. Окрім того, хоча заява була подана до Суду більш ніж через шість місяців після того, як апеляційний суд остаточно відмовив у задоволенні позову заявника про відшкодування шкоди, Суд не згоден з аргументом Уряду, що, з точки зору статті 35 § 1, шестимісячний строк має відраховуватись від дати остаточного рішення у цивільному провадженні. Провадження, відкрите прокуратурою, досі триває, оскільки не було залишено без задоволення скаргу заявника, а розслідування, схоже, не призвело до конкретних результатів.
Full & Egal Universal Law Academy