© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад був здійснений за підтримки Фонду прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не зобов’язує Суд. Для отримання додаткової інформації ознайомтеся з повідомленням про авторські права в кінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень про практику Суду № 132
Липень 2010
Корольов проти Росії - 25551/05
(Korolev v. Russia)
Рішення 1.7.2010 [Секція I]
Стаття 35
Стаття 35-3-b
Немає суттєвої шкоди
Скарга стосувалася неможливості стягнути присуджений борг, який складав менше одного євро: неприйнятна
Факти – У своїй скарзі до Європейського Суду заявник скаржився на несплату органом державної влади присудженого на його користь боргу у сумі 22,50 російських рублів (менше одного євро) і відмову національних судів розглянути заяву, яку він подав, зі скаргами на відмову судових приставів стягнути суму. Він також стверджував, що мали місце різні порушення національних процесуальних вимог з боку національних судів.
Право – Підпункт (b) пункту 3 статті 35: Новий критерій «немає суттєвої шкоди» залежав від ідеї, що порушення права, яке б реальне воно не було з чисто юридичної точки зору, повинно досягти мінімального рівня жорстокості, щоб виправдати його розгляд міжнародним суд. Оцінка цього мінімального рівня була, по свої природі, відносною і залежали від усіх обставин справи. Жорстокість порушення мала бути оцінена з уваги як на суб’єктивне сприйняття заявника, так і на об’єктивні обставини, важливі для справи. В даній справі, Суд був вражений майже нікчемним розміром матеріального збитку, еквівалентним менш, ніж одному євро. Хоча навіть невеликий матеріальний збиток може бути значним у світлі конкретних обставин людини і економічної обстановки, в якій він чи вона проживали, в даній справі залишалося поза всяким сумнівом, що сума, про яку йшлося, мала мінімальне значення для заявника. Незважаючи на доцільність вважати, що справа могла бути важливим принциповим питанням для заявника, це не було достатнім для Суду, щоб зробити висновок, що заявник зазнав суттєвої шкоди. Суб’єктивні почуття заявника про вплив заявленого порушення повинні були обґрунтовуватися об’єктивними підставами. Суд не знайшов такого обґрунтування в даній справі.
Крім того, повага до прав людини не вимагала розгляду заяви по суті за відсутності будь-яких вагомих причин для громадського порядку (ordre public), які виправдовували б такий розгляд. Суд неодноразово вирішував питання, аналогічні до піднятого в даній справі, і встановлював в найдрібніших деталях зобов’язання держав за Конвенцією у тому відношенні. Суд і Комітет міністрів звертали увагу на системну проблему невиконання рішень національних судів в Російській Федерації і необхідності прийняття загальних заходів для запобігання нових порушень у цій сфері.
Суд також встановив, що вимога щодо належного розгляду справи національним судом була дотримана. Початкові скарги на дії органів державної влади були розглянуті у двох інстанціях, і вимоги заявника були задоволені. Його подальша скарга про відмову судових приставів стягнути присуджений борг була відхилена у зв’язку з недотриманням національних процесуальних вимог. Це не становило відмови здійснити правосуддя, за яку були б відповідальні органи влади. Нарешті, той факт, що національне законодавство не надавало заявникові право на перегляд судом заявлених порушень процесуальних вимог після того, як його справа була вирішена в останній інстанції, не був перешкодою для застосування нового критерію прийнятності. В іншому випадку Суд був би позбавлений можливості відхилити будь-яку вимогу, якою несуттєвою вона б не була у відношенні до заявлених порушень, допущених в остаточній національній інстанції. Такий підхід був би недоцільним і не відповідав би цілям і завданням нового положення.
Висновок: неприйнятна (немає суттєвої шкоди).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька. Цей переклад був здійснений за підтримки Фонду прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не зобов’язує Суд, і Суд не несе відповідальності за його якість. Він може бути завантажений з бази даних судової практики Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, яким Суд надав його. Він може бути відтворений у некомерційних цілях за умови зазначення повної назви справи разом з вище вказаним повідомленням про авторські права і посиланням на Фонд прав людини. Будь-яку особу, яка бажає використовувати переклад або його частину в комерційних цілях, просимо зв’язатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Click here for the Case-Law Information Notes
Full & Egal Universal Law Academy