Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Menson проти Сполученого Королівства (déc.) - 47916/99
Рішення від 6.5.2003 [Секція II]
Стаття 2
Позитивні зобов’язання
Ефективне розслідування – підозри у расизмі у рамках поліцейського розслідування щодо вбивства чорношкірого чоловіка: неприйнятна Заявники – батьки чорношкірого музиканта, Майкла Менсона, який помер у лікарні у віці 30 років внаслідок расистського нападу у січні 1997 року, під час якого його спалили живцем. Протягом останніх років життя він страждав на психічні розлади і на момент загибелі жив у спеціально обладнаній квартирі. Пізно ввечері на нього напали на одній із лондонських вулиць. Невдовзі на місце події прибула поліція. Вона дійшла висновку, що він сам підпалив себе, і саме таке пояснення отримали члени родини. Відповідно, одразу після скоєння злочину ніхто не намагався зберегти докази. Наступного дня Майкл Менсон повідомив членам своєї родини про напад. Вони, в свою чергу, просили поліцію втрутитись і розпочати кримінальне розслідування. Проте, поліція жодного разу не допитала Майкла Менсона, який впав у кому через тиждень після нападу і невдовзі помер. У 1998 році поліція здійснила перевірку способу, у який було проведено перший етап розслідування нападу, і дійшла висновку, що він був незадовільний. У вересні 1998 року коронер постановив вердикт про вбивство. Заявники подали до відділу скарг проти поліції детальну скаргу стосовно розгляду справи з боку поліцейських. У 1999 році четверо осіб було визнано винними (одна з них у «Турецькій республіці Північний Кіпр») у вбивстві Майкла Менсона, і до них було застосовано покарання у вигляді тривалого позбавлення волі. Заявники продовжили підтримувати свою офіційну скаргу стосовно розгляду справи поліцією. Внутрішнє розслідування цієї справи зазнавало перешкод через те, що поліцейські не могли бути змушені відповідати на всі запитання; водночас, деякі причетні поліцейські вийшли на пенсію і, відповідно, вже не могли нести дисциплінарну відповідальність. У грудні 2002 року копію цього звіту було передано до канцелярії прокуратури. Неприйнятна з точки зору статті 2: Заявники не бажають покладати на владу відповідальність за загибель Майкла Менсона і не стверджують, що існувало позитивне зобов’язання захищати його. Стаття 2 вимагає існування ефективного офіційного розслідування у будь-якому вигляді, якщо є підстави вважати, що особа стала жертвою смертельного поранення за підозрілих обставин. Якщо особа помирає, то розслідування набуває ще більшого значення. Зобов’язання держави є зобов’язанням щодо засобів, а не щодо результату. Державні органи мають вжити розумних заходів, аби зберегти докази. Будь-яка прогалина у розслідуванні може бути невідповідною до норм, запроваджених Конвенцією. Державні органи мають діяти за власною ініціативою, і швидка реакція є зазвичай вирішальною. Хоча держава жодним чином не причетна до загибелі Майкла Менсона, проте ці засадові процесуальні вимоги застосовуються з такою ж обов’язковістю. Якщо напад ґрунтується на расистських мотивах, розслідування має бути проведене сумлінно і безсторонньо, з огляду на необхідність неухильно підтверджувати засудження суспільством расизму і підтримувати довіру меншин до здатності влади захистити їх від загрози расистського насильства. У даній справі особи, які скоїли злочин, були визнані винними і покарані, а коронер постановив вердикт про вбивство. Докази, надані національним судам, вказують на дуже вагомі недоліки з боку поліції, котра жодним чином не дотримувалась вимог статті 2. Водночас те, що кримінальне право було ефективно застосовано щодо осіб, які вбили Майкла Менсона, є вирішальним чинником. Щодо скарг стосовно расизму всередині поліції, то внутрішнє розслідування ще не завершене: явно необґрунтовано. Неприйнятна з точки зору статті 6: Заявники скаржились на те, що правило про абсолютний імунітет перешкоджало їм подати скаргу проти поліції за дії та бездіяльність під час проведення розслідування загибелі Майкла Менсона. Водночас Суд встановив, що у Сполученому Королівстві відбулась зміна практики після ухвалення ним рішення у справі Osman (Збірка 1998-VIII), і це дозволяє заявникам стверджувати, що було справедливо, правомірно та розумно вимагати, аби їхню скаргу було розглянуто щодо суті. Щодо їхнього твердження про те, що вони не мали жодних засобів правового захисту, відповідно до закону від 1976 року про міжрасові відносини, то вони мали можливість просити національний суд розширити застосоване у цьому законі поняття «надання послуг», аби поширити його на діяльність поліції. У кожному випадку, якщо законодавець мав намір виключити поліцію зі сфери дії закону 1976 року, Суд не може надати заявникам право на звернення до суду відповідно до статті 6 § 1. Таке ж мотивування застосовується до їхніх аргументів стосовно common law і законодавства стосовно смерті як причини для дій: явно необґрунтовано. Неприйнятна з точки зору статті 13: заявники не надали обґрунтованої скарги стосовно інших положень, на які вони посилались. Стосовно права на захист життя, стаття 13 вимагає сплати належного відшкодування, а також існування глибокого та ефективного розслідування, здатного призвести до встановлення та покарання винних осіб, включно з ефективним доступом скаржника до провадження. Стаття 13 може застосовуватись до випадку, у якому державні органи, хоч і не відповідальні за протиправне спричинення смерті, діяли у спосіб, несумісний з їхнім завданням провести розслідування, наприклад, якщо розслідування має ознаки расизму, внаслідок чого воно не призвело до встановлення осіб, які заподіяли смерть. У даній справі ці особи були затримані і покарані. До того ж, на цей час не було встановлено, що розслідування містило значні ознаки расизму: явно необґрунтовано. Неприйнятна з точки зору статті 14: скарга заявників стосовно расизму поліції досі є предметом внутрішнього розслідування. Навіть якщо ця скарга обґрунтована, державні органи остаточно виконали свої зобов’язання, передбачені статтею 2. Стверджувано расистське поводження щодо заявників на певній стадії провадження зрештою не мало негативного наслідку для їхніх прав або прав їхнього брата, передбачених статтею 2: явно необґрунтовано.
Full & Egal Universal Law Academy